Літературно-критичні нариси. Опрацювання та передмова — Малґожата Кітовська-Лисяк
- Автор: Шульц Бруно
- Год: 1938
- Язык: украинский
- Год: ДУХ І ЛІТЕРА
- ISBN: 978-966-378-265-2
- Переводчик: Віра Меньок
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Літературно-критичні нариси. Опрацювання та передмова — Малґожата Кітовська-Лисяк». Краткое содержание книги:
Книга адресована літературознавцям та філософам, а також широкому колу гуманітаріїв й усім, хто цікавиться культурою міжвоєнної доби.
_________________________
Поезія — це короткі поєднання сенсу між словами, несподіване відроджування первинних мітів.
Бруно Шульц, «Мітологізація дійсності»
* * *
Є змісти, ніби призначені нам, приготовані, що чекають на нас на самому вступі у життя. Так я у віці восьми років сприймав баладу Ґьоте з усією її метафізикою. Попри напівзрозумілу німецьку, я вловив, відчув сенс і, зворушений до глибини, плакав, коли мені мама її читала.
Такі образи становлять програму, визначають залізний капітал духу, даного нам дуже рано, у формі передчуттів і напівсвідомого досвіду. Гадаю, вся решта життя витрачається нами на те, щоби зінтерпретувати ці з'яви, переглянути їх у всьому змісті, який здобуваємо, провести крізь усі розпинання нашого інтелекту, на які нас вистачає. Ці ранні образи визначають мистцям межі їх творчості. Їхня творчість є дедукцією готових передумов. Потім вони вже не відкривають нічого нового, а тільки вчаться щоразу краще розуміти ще на вступі довірений їм секрет; їхня творчість є постійною екзегезою, коментарем до того єдиного вірша, що їм був заданий. Зрештою, мистецтво не розгадує цього секрету до кінця.
Бруно Шульц до Ст. І. Віткевича
* * *
Кафка напрочуд чітко бачить реалістичну поверхню дійсності, майже напам'ять знає її жестикуляції, всю зовнішню техніку подій та ситуацій з їхніми поєднаннями й переплетеннями, але все це для нього тільки нетривка шкіра без коріння, яку він знімає, наче делікатну паволоку, накладаючи на свій трансцендентний світ, трансплантуючи у свою реальність. Його ставлення до дійсності наскрізь іронічне, зрадливе, сповнене злої волі — ставлення престидижитатора до свого апарату.
Бруно Шульц, «Передмова до польського перекладу „Процесу” Франца Кафки»
Пані докторова з Вільчої! Ти хотів сплутати мої лави, ввести сум'яття в мої почуття, ставлячи переді мною в ролі антагоністки представницю сконсолідованої, солідарної, потужної корпорації, визначаючи лінію нашої гри одразу на передньому краї бойових дій? Ти хотів хитрістю заманити мене на сумнівні терени, так добре Тобі знайомі, де стрілка компасу наших почуттів починає хибно кружляти, полюси моральних вказівників змінюють свої позначки в незрозумілій амбівалентності, а ненависть і любов утрачають свою однозначність у великому, загальному конфузі? Ні, ні, дорогий Вітольде, я звільнився від цього, я вже вмію протистояти цьому великому конфузові, відокремлювати і розділяти, що до чого належить. Я, певна річ, поціновую і всією душею визнаю, що пані докторова має гарні стегна, але цей факт обмежую до притаманної йому сфери. Вмію запобігти тому, щоби захоплення ніжками пані докторової не переходило в абсолютно невідповідну царину. Й уся лояльність до цього захоплення не заважає мені в інтелектуальній сфері відчувати відверте презирство до її самовдоволеної тупості, до її примітивного мислення, до всієї тієї чужої мені й ворожої ментальності. Це справді так, і я щиро це визнаю: ненавиджу пані докторову з Вільчої — істоту, позбавлену будь-якої суті, дружину лікаря у чистій, дистильованій формі, шкільний взірець дружини лікаря, а навіть просто дружини… хоча в іншій, абсолютно окремій сфері мені складно встояти перед чаром її ніг.
Немає жодних сумнівів у тому, що ота мерехтлива амбівалентність, ота янусовість моєї істоти залежить від того, чи задивляюся я на пані докторову як власницю її ніг чи її інтелекту — це інтригує і змушує замислитися, спокушає до виведення філософських узагальнень, метафізичних перспектив. Скидається на те, що саме тут ми впіймали на гарячому одну з найголовніших антиномій людської душі, намацали один із вібруючих метафізичних вузлів життя.
Я не прихильник легких спрощень, але поки психологія докладніше з’ясує ці проблеми, пропоную прийняти за тимчасове пояснення, що наша статевість разом з її ідеологічною аурою належить до іншої епохи розвитку, ніж наша розумність. Узагалі-то гадаю, що наша психіка неоднорідна за ступенем розвитку різних сфер, і її антиномії та суперечності намагаються пояснити себе одночасним співіснуванням та перехрещуванням багатьох систем. Це джерело дезорієнтуючої багатовекторності нашого мислення.
Я навмисно зійшов на терен статевості, позаяк під тиском життєвої практики ми віддавна звикли до її виокремлення, до вирішення її проблем за окремим рахунком. У цьому аспекті багатошаровість нашої психіки особливо очевидна. Менш очевидною вона є в загальній сфері моральних, біологічних і товариських оцінок, і тут я вклинююся у Твою найхарактернішу домінанту. Мені відома Твоя особлива дражливість щодо цього пункту, Твій відверто патологічний (і тому творчий) неспокій. Це хворобливий пункт, в якому Твоя надчутливість сягає вершини, це Твоя ахіллесова п’ята, яка Тобі свербить і чешеться, мовби з цієї п’яти мав проклюнутися новий орган, якась нова рука, вправніша від попередніх. Спробуймо обмежити і відокремити це особливо болісне і дратівливе місце, спробуймо його хірургічно локалізувати, хоча воно переноситься й розгалужується на всі боки. Мені здається, що Тебе непокоїть і збиває з пантелику факт існування якогось неписаного кодексу цінностей, якоїсь анонімної мафії, якогось consensus omnium, що уникає контролю. За офіційними цінностями, які приймаємо і визнаємо, криється якась неофіційна, але потужна змова, невловна й підпільна система — цинічна та аморальна, ірраціональна й саркастична. Ця система (адже вона цілковито має риси послідовної системи) вводить свої санкції на зрадливість збоченої жінки, встановлює парадоксальні ієрархії, надає нищівної сили пласкому жартові, огортає нас владою солідарного сміху всупереч нашій волі і нашим переконанням. Ця невловна, ніде не зафіксована система, що ніби проникає поміж частинками наших оцінок, ухиляється від відповідальності і не надається спробам її затримання й фіксування, — неурочиста й несерйозна, вражаюча потужною зброєю глузування, — за самою своєю суттю є явищем бентежним і винятковим. Не певен, чи взагалі хто-небудь може протистояти захопленню нею.