Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга
- Автор: Белинский Владимир Брониславович
- Серия: Україна–Русь #3
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Навчальна книга — Богдан»
- ISBN: 978-966-10-4534-6
- Жанр: Роман, новелла
Электронная книга - «Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга». Краткое содержание книги:
Дослідження буде корисне для тих, хто цікавиться правдивим, несфальшованим описом подій минувшини.
Та коронний гетьман, вирушаючи в Молдавію, надіявся, що молдавський господар Каспар Граціані приведе з собою не менше 25-ти тисяч вояків, а той, прибувши 7 вересня до табору коронного гетьмана, привів тільки 600 своїх прибічників.
«Це не зупинило С. Жолкевського, палкого прихильника «зачіпної» війни з Туреччиною. 12 вересня його сили підійшли під Цецору, розташовану на правому березі Прута, за 18 км нижче від Ясс» [227, с. 12].
Назустріч йому виступив «бейлербей Сілістринсько-Очаківського еялету Іскендер-паша… з 10-тисячним військом…» [227, с. 12].
Тобто зустрілися дві майже однакові потуги. 19 вересня відбулася генеральна битва, в якій жодна із сторін не здобула перемоги. Та польське військо вже першого дня часто охоплювала паніка.
Козацький рухомий табір
Після цього «Декілька днів під Цецорою не було активних бойових дій. Поляки більше не виходили за межі земляних валів, а Іскендер-паша без сильної артилерії зі своїми порівняно малими силами, більшість яких становила татарська кіннота, не мав жодних шансів взяти штурмом потужні польські укріплення… С. Жолкевський терміново написав свій запізнілий універсал до запорожців, закликаючи їх прийти на допомогу… 28 вересня польське командування ухвалило відступати до Могилева на Дністрі під захистом рухомого табору з возів…» [227, с. 14].
Саме під час цього руху, переважно завдяки чварам поляків, польське військо було вщент розгромлене турками та кримськими татарами.
Відрубану голову коронного гетьмана віднесли Іскендеру-паші, а той відправив її як цінний трофей до Стамбула…» [227, с. 16].
За свідченням історії, полон не оминув також майбутнього гетьмана України Богдана Хмельницького та його батька Михайла (за однією з версій — останній загинув)… «З-поміж учасників Цецорської битви врятувалися порівняно небагато — близько 1,5 тисячі вояків» [227, с. 16].
«…Восени 1620 року Туреччина оголосила війну Польщі…» [227, с. 9].
«З кінця XVI ст. українські козаки здійснювали фактично щорічні морські походи. Завдяки їм Османська (Оттоманська) імперія поступово втрачала абсолютний контроль над Чорноморським басейном. Вже на початку XVII ст. турки нерідко змушені були переходити до оборонної стратегії, з великими труднощами захищаючи на узбережжі свої міста, фортеці, а на воді — торгові кораблі» [226, с. 35].
«Морські походи — бойові дії флотилії Війська Запорозького Низового проти Османської імперії на Чорному, Азовському і Мармуровому морях проводилися з метою підтримки бойових дій козаків на суші, відволікання сил і уваги супротивника під час війни, помсти за набіги татар на українські землі, визволення невільників, захоплення військових трофеїв і здобичі» [146, с. 384].
Так пишуть сучасні енциклопедії та академічні підручники про славетні морські баталії наших предків. То були достойні звитяги. І мені, вісімдесятилітньому чоловікові, сьогодні соромно перед далекими славними предками за втрачений у 2014 році Крим. Хоча розумію, що Московія та її хохлуї, такі як януковичі, клюєви, льовочкіни, єфремови, саламатіни й інші впродовж останніх років робили все, щоб таке вчинити. А те, що таких людей в Україні допустили до влади, аж ніяк не робить нам честі.
Пам’ятаймо славних предків!
В історії зафіксовані морські походи наших козаків на ворогів у 1561, 1562, 1577, 1606, 1608, 1609, 1616, 1621, 1628, 1655, 1659, 1661, 1668 та інших роках. Майже всі вони закінчувалися славними перемогами та звільненням одноплемінників і поверненням їх до рідних осель.
Особливо славетних перемог козаки добилися на чолі з гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним. Поговоримо про деякі з них.
а) Похід козаків на Стамбул (1615 рік)
«Наприкінці травня 1615 р. від острова Базавлук при впадінні у Дніпро річок Підпільна, Чортомлик і Скарбна відійшли 80 козацьких чайок, кожна з екіпажем близько 50 осіб. Січова флотилія, якою командував гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, спустилася Дніпром до лиману, вийшла в Чорне море і 9 червня підійшла до Стамбула. Висадившись на берег, запорожці захопили передмістя Стамбула Скутарі та порти Мізевну й Архіоку, пограбували, а потім запалили їх, завантажили здобич на чайки та вирушили в Україну» [229, с. 186].