Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга
- Автор: Белинский Владимир Брониславович
- Серия: Україна–Русь #3
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Навчальна книга — Богдан»
- ISBN: 978-966-10-4534-6
- Жанр: Роман, новелла
Электронная книга - «Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга». Краткое содержание книги:
Дослідження буде корисне для тих, хто цікавиться правдивим, несфальшованим описом подій минувшини.
«Завдяки європейським дипломатам у Стамбулі (посли Венеції Вальєр і Контаріні, посол Франції де Сезі, посол Англії По), козацькі експедиції набули розголосу на Заході. Французький історик Бодьє писав про жах, який наводить на Стамбул одне ім’я козаків, а французький інженер Гійом Левассер де Боплан у своїй книзі «Опис України» описав тактику морських походів запорожців і подав креслення козацької чайки. Відтак у свідомості європейців почав формуватись образ лицаря-козака…» [229, с. 186].
Слід згадати дещо цікавого про морські походи українського лицарства. Так-от:
— рішення про морський похід ухвалювалося на загальновійськовій раді;
— очолювали морські походи або самі гетьмани, або найдосвідченіші старшини, знавці морської справи;
— морський прапор козаків майорів на човні похідного отамана;
— козаки виходили у морський похід після Спаса, або восени, інколи ранньої весни в похмурі, темні ночі, коли дні туманні, а ночі безмісячні;
— запас провіанту команда човна брала з собою, він визначався тривалістю походу і кількістю людей в команді, обов’язково брали: сухарі, сало, копчене м’ясо, сушену рибу, пшоно, борошно, діжку з водою;
— у морських походах козак мав мати: шаблю, кинджал, два пістолі, від двох до п’яти рушниць, шість фунтів пороху, певну кількість куль та сухого пороху; — на кожному човні мало бути (для бою): один-два фальконети (легкі мідні чи чавунні гармати), дві-три гаківниці (довгі крупнокаліберні рушниці з присошками), а також нюрнберзький квадрант, сокири, пили тощо.
Маймо на увазі, що козацькі чайки піднімалися над водою лише на два фути, і на середній морській хвилі (у 0,5 фута) були майже непомітні для турків. Це — ази морських походів наших предків, і вони мають бути нам відомі.
А далі перейдемо до деяких деталей та підсумкового аналізу битви на морі і ріках під час великого європейського протистояння 1621 року під Хотином. То були допоміжні дії запорозького флоту у Хотинській війні Османської імперії з Річчю Посполитою, де українці виступили на боці поляків, захищаючи свою землю.
Уже 9 травня 1621 року запорозькі козаки на 32 чайках з екіпажем до 2 200 осіб вступили в самостійну битву з турецькою ескадрою — «близько 40 суден. Козакам вдалося потопити 9 галер, а також три десятки менших допоміжних суден. Ці галери перевозили до Білгорода, опорного пункту турецької армії, партію важких штурмових гармат, порох, ядра, а також продовольчі припаси. Втрати лише бойового складу османського флоту у цій битві становили 2–2,7 тисяч осіб» [227, с. 52].
«Після перемоги у морській битві запорожці атакували поселення… (на) чорноморському узбережжі Румелії. Вірогідно, 13 травня першим під їхніми ударами впало місто Сіле (Анатолія), а потім Медіна (сучасне турецьке місто Мідьє — обидва за сотню кілометрів на північний схід від Стамбула. Очевидно, десь у цій місцевості було розташоване ще одне місто (Рароля (?)), яке козаки також захопили раптовим штурмом і спалили. По цьому козацька флотилія рушила морем на північ, тримаючись узбережжя Румелії. Новим об’єктом атаки запорозького флоту стало місто Місіврі (сучасне болгарське портове місто Несебир на північний схід від Бургаса). Здобути його одним навальним ударом козакам не вдалося. Однак по двох днях штурмів вони таки «перемогли поганців та висікли їх».
Від спустошеного Місіврі запорозькі чайки повернули на південь. Наблизились до Агйоли (сучасне болгарське місто Помор’я), вони здобули його штурмом і розгромили. Є підстави припустити, що це могло статися 12 або 13 червня. Невдовзі запорожці так само вчинили з Сисопалом (сучасне болгарське місто Созопал). Після здобуття Сисопала запорожці… завершили бойові дії на Румелійському узбережжі» [227, с. 52].
Дії запорозьких козаків неабияк наполохали турецького султана, і він поспішив розпочати мобілізацію та воєнний похід на Річ Посполиту, якій раніше оголосив війну.
В червні місяці 1621 року турецька армія вирушила в похід на північ, де під Хотином, на правому березі Дністра, її чекало польсько-литовське військо на чолі з коронним гетьманом Яном Ходкевичем. Гетьман Я.К. Ходкевич особисто вибрав місце битви і, маючи час, підготував свої позиції до оборони в інженерному плані. Польсько-литовська військова маса (зі слугами) мала 42,5–43,5 тисячі осіб. Запорожці (зі слугами) додали ще 46–48 тисяч осіб.