Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства
- Автор: Канигин Юрий Михайлович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А.С.К.
- ISBN: 966-8291-18-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства». Краткое содержание книги:
Книга розрахована на широкий читацький загал, усіх, хто прагне глибше пізнати себе, свій народ, його минуле, сьогодення і майбутнє.
Але не можна забувати, що трансцендентні ідеї і знання, якими керується людство, йдуть не тільки від Бога, але й від… сатани. Є священні книги від Бога і є книги антибожественні, «освячені різними псевдоученнями, чорними релігіями та орденами. Вони теж створені тим же алфавітним письмом! Алфавіт у цьому аспекті індиферентний: і Біблія, і марксистські антибожественні трактати, і гітлерівська «Майн кампф» написані однією мовою та алфавітом. І євангеліє від Бога, і євангеліє від сатани мають однакову буквену фіксацію.
Сатана обрав священну мову людства для поширення своїх розтлінних книг і текстів, що зовні не відрізняються від божественних. У підсумку людство має два ряди алфавітних писань, які йдуть із глибин допотопного світу. Обидва називаються священними, одначе абсолютно протилежні одне одному. Людино! Сама роби вибір між правим і лівим, чорним і білим, рятівним чи згубним, правдою і брехнею!
Один ряд — божественний. До нього належать: Книга Єноха, арійські Пурани, священні тексти Аратти, Авеста, Мойсееве П'ятикнижжя, Євангелія та ін.
Другий ряд — люциферівський. Його представляють: Дзіан (книга каїнітів, ровесниця Книги Єноха), КнигаТота-Гермеса, яка перейшла з Атлантиди до єгипетських жерців, єгипетська Книга мертвих, Книга Адонірама (масонська), лівоарійська «Ура-Лінда», так звана чорна (сатанинська) біблія, Книга чорної магії та ін. [Ми беремо лише західну серію фальшивих першокниг, і то далеко не повністю. Хоча існує і східна серія таких манускриптів, ще численніша]
Джерела цих рядів першокниг людства, звичайно ж, різні і навіть протилежні. І даремно О. Блаватська, а за нею і весь легіон її послідовників (Безант, Гурджієв, О. Реріх) намагаються змішати ці ряди, вивести їх з одного джерела. Адже «горе тим, — записано в Біблії, — що зло називають добром, а добро — злом, що ставлять темноту за світло, а світло — за темряву» [Ic.V.20].
СЕНСАЦІЇ В ІСТОРИЧНІЙ ЛІНГВІСТИЦІ
На этих дощечках были греко-готские и санскритские буквы…
Ю. Миролюбов
Сенсація перша: Велесова книга — правослов'янське Буття. Розшифровані тексти Велесової книги несподівано розкрили багатющу історію наших пращурів від початку І тисячоліття до н. е. по VIII століття н. е. з напруженим інтелектуальним та духовним життям праслов'янських народів, їх воєнними подвигами, їх героями і богами, згодом «перелицьованими і перенесеними в інші землі. Тут зауважимо інше: перед враженими істориками та лінгвістами постала слов'янська абетка І тисячоліття до н. е., причому в такому вигляді і словесному звучанні, що й нині — через 3 тисячі років — ці письмена без особливих зусиль можна читати і розуміти (треба тільки знати українську мову).
І можна зрозуміти ейфорію вітчизняних коментаторів Велесової книги, що побачили це на власні очі: «Хай знає мій народ, що задовго до хрещення Київської України-Русі, ще до винаходу рівноапостольними Кирилом та Мефодієм слов'янської абетки (власне, письма, запозиченого з праукраїнської культури-цивілізації) стародавні українці уже тривалий час володіли власною абеткою, та ще й не одною, оскільки лише Трипільська культура відома двома звуко-буквеними письменами, а це ж за 5000 років до н. е., задовго до славнозвісних древніх цивілізацій зі своїми малюнковими, клинописними, ієрогліфічними пам'ятками писемної культури».
І ще: «…палеографічне прочитання тексту свідчить про те, що:
— абетка праукраїнського літопису є усталеною, стародавньою, яка своїм графічним зображенням більшості літер «перейшла» у слов'янську азбуку Кирила та Meфодія, започаткувала її і дала життя писемності багатьох слов'янських народів;
— рівень культури староруської писемності настільки високий, а буквений склад — надзвичайно наближений до живої мови, що інші письмена залишилися позаду на багато століть, а то и тисячоліть» [Федоренко Д. Спочатку був Дажбог… — Кривий Ріг, 1994. — С 5].
Отже, в останні 2–3 десятиріччя виявлено алфавіт (письмо), який існував у Понті (на землі Праукраїни) ще до того, як греки одержали свою азбуку від фінікійців. І він був не гірший від будь-якого з відомих на початку І тисячоліття до н. е. Це перше. Друге: понтійський алфавіт дуже схожий на нібито запозичену нами в болгарів кирилицю. Точніше, кирилиця схожа на нього. І третє: він дуже схожий на найперших з відомих у світі алфавітів — хананейський (2000 р. до н. е.). Підозріло схожий… Запам'ятаймо це, читачу, і підемо далі.