Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства
- Автор: Канигин Юрий Михайлович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А.С.К.
- ISBN: 966-8291-18-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства». Краткое содержание книги:
Книга розрахована на широкий читацький загал, усіх, хто прагне глибше пізнати себе, свій народ, його минуле, сьогодення і майбутнє.
Врешті-решт справа не тільки в бездушних закликах до Рун-віри. Нині складається така ситуація, коли значна частина людей, особливо молоді, взагалі живе бездуховним життям, тобто прогнала Бога, Дух із своєї душі. Всі помисли, всі устремління не виходять за рамки побутових, тілесних, матеріальних інтересів. Дехто захопився різноманітними віруваннями, нерідко чужими християнству і слов'янській душі. Інші впали в атеїзм — відкрите заперечення Бога і всього святого — чи пантеїзм (Бог — природа, Бог — сама людина, іншого немає), а то і в сатанізм (магічні обряди, містику, чорну магію).
Як тут не згадати біблійне: «Стережіться, щоб вас хто не звів! Бо багато хто прийде в Ім'я Моє, кажучи: «Я Христос». І зведуть багатьох» [Мт. XXIV. 4–5].
Питання це велике, складне, і в нас воно було за сімома печатками. Потрібна елементарна просвіта народу, потрібно донести до кожного громадянина, що християнство — це ніяка не «жидівська» віра, а віра, що охопила практично все цивілізоване людство. Ісуса визнають «верховним» Богом і Аватаром майже всі інші релігії світу. А Рун-віра хоч і не тривіальне язичництво, але все-таки примітивна порівняно з християнством віра. «Перунівщина», яка панувала в Київській Русі, насаджувалася князями «зверху» і суперечила духовним прагненням «Велесових онуків».
У наш час з'являється дедалі більше подвижників вчення Ісуса серед наукових працівників, які ґрунтовно аналізують Біблію, тлумачать її положення з раціоналістичних позицій. Це знамення часу.
ТАЄМНИЦЯ СЛОВ'ЯНСЬКОЇ АБЕТКИ
Кто из вас откроет Книгу Бытия, Чтоб прочесть в отчаянье, что тебе, Земля, В глубине столетий начертали мы То, что шифровали светлые умы? На страницы тайны будет свет пролит, Ключ от этой тайны — русский алфавит! Ключ от этой тайны — русские слова! В это вы поверить сможете едва! Ключ от этой тайны в Библии лежит: Два значенья зверя в сказке про Левит. Послание землянам с планеты Ядивод
[Послание землянам о планеты Ядивод. — К., 1991. — С. 48]
Від автора:
Дивні вірші. І дивне їхнє джерело. Але в цих словах — істина. Ми приступаємо до дуже важливої частини нашої оповіді про Припонтиду як духовний центр Західної цивілізації, історичний її першопочаток. Письмо, місто і релігія Одкровення — три символи цивілізації. Не може бути такого, щоб витоки письма, міського будівництва та цивілізації були в різних регіонах Землі. Про міста і релігію Одкровення з її єдинобожжям ми вже говорили. І не тільки ми. Понтійське, а точніше трипільське, місто відкопане В. Хвойкою сто років тому, значиться в анналах історії як біблійний Єрусалим, спущений з Неба. Дажбогова віра — і нині світло в пітьмі. Тепер — писемність. Якщо ми не доведемо, що письмо післяпотопного людства має праукраїнське (араттське) коріння, сенс нашого дослідження виявиться певною мірою проблематичним.
— Але як можна довести те, що не доводиться?! — обуриться бодай трохи освічений історик і назве клинопис Дворіччя, ієрогліфи Єгипту і Китаю, абетку Фінікії та Стародавньої Греції. — Усе це існувало вже тоді, коли не лише слов'янської писемності, а й самого слов'янства ще не було! Адже лише в IX столітті писемність принесли з Болгарії на Русь Кирило та Мефодій. А українське письмо — варіація слов'янського — взагалі починається з XIV–XV століть! Що тут скажеш? Латинське прислів'я «Ніс Rhodus, hie Salta!» (Тут Родос, тут стрибай) перекладається і по-іншому: «Не бреши, а докажи!»
ЛІНГВІСТИЧНА ПЕРШІСТЬ АРАТТИ
Многое в развитии алфавитного письма до сих пор не ясно.
Библейская энциклопедия
Сенсацій у вивченні історії алфавіту було багато. Ще недавно, на початку минулого століття, винайдення абетки приписувалося фінікійцям (кінець II тисячоліття до н. е.), у яких її нібито запозичили греки (VIІІ ст. до н. е.). А вже далі — євреї, етруски, римляни; германські народи, слов'яни (в останню чергу, звісно). І раптом… Зразки алфавітного письма знаходять у євреїв часів Мойсея (XV ст. до н. е.). І навіть раніше. Хананеї (семітська народність), які працювали в єгипетських копальнях, вишкрябували на камінні молитви ще в 1600 році до н. е. Фахівці твердять: «Це найкращі зразки алфавітного письма на його ранній стадії» [Библейская энциклопедия. — С. 284].
З'ясовано: хананеї, які жили на землях нинішніх Лівану, Сирії, Палестини, мали алфавітне письмо у 2000 році до н. е. (на 1000 років раніше фінікійців). Їхня абетка схожа на староєврейську, фінікійську, старогрецьку. На цій підставі почали вважати винахідниками алфавітного письма хананеїв, тим паче, що вони мали все-таки родинний зв'язок із фінікійцями і жили по сусідству. Ось висновок академіка О. Потебні «Найбільшим внеском хананеїв у світову цивілізацію є винайдення алфавітного письма». І з цим можна було б погодитися, але абетка хананеїв (2000 р. до н. е.) дуже схожа… на нашу рідну кирилицю, датовану 863 роком н. е., нею написані старообрядні книги, які використовуються і сьогодні. Через три тисячоліття протягнулася незрима інтелектуальна нитка історії! А може, їх багато, цих ниток, які ведуть до єдиного джерела відомих нам алфавітів післяпотопного світу? І цілком ймовірно, що таким джерелом є наша древня Аратта-Оратанія.