Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
Все ж таки ходили. Мали очі днем соколині, вночі совині. Рухи кота і лиса.
За тиждень троє моїх ранено наслідком виправи чеченців. Прошу про видання категоричної заборони самовільних виправ, а разом заохотить всадників до кращої праці.
Такі прикази були видані з добавленням, що за добру поміч саперам при укріпленні позиції будуть давать нагороди, як за одвагу в бою чи здобуті трофеї.
Помогло знакомито! Сапери не пізнавали вчорашніх "лодарів"! Працювали старанно, охоче. Були сильні, меткі, понятливі. Одночасно починали на нас дивитись прихильніше, слухались.
Верхом признання своїм було поклепання якогось черкеса чи інгуша по моїй спині з привітливою усмішкою білих вовчих зубів.
Скоро поставлено дротяну загороду в 8 рядів. До повного профілю доведено окопи. В той час дошки пилялись од ранку до вечора. 30 з сокирами і пилами валили і обробляли товсті дерева. Під надзором Соловйова, Міллера, Джуха і малозамітного малого Путермана, одесита-жидка, копались великі глибокі котловани під бліндажі. Копались вони 20–30 м од передового окопу, а получались з ним глибоким ровом. Тут Путерман випередив усіх!
Коли закінчено перший бліндаж довжини 40 м з двома виходами, отоплениям, столами, лавами, де можна полежать під надійним потрійним покриттям з 40-45-см колод та земляним валом 2 метри, а другий кінчався, почулось не одне "Ва-х!" задоволення. І це було для нас приємним. Будова бліндажів зайняла два тижні. Землянки для офіцерів під таким самим покриттям (…) 2Угм мали підлогу і оббиті тонкими дошками стіни і верх. В бліндажах стіни оббито на 1 м. 6-дюймова, а навіть 9-дюймова артилерія не була страшна.
Становища кулеметів, пункти обсерваційні виложено мішками з землею. Кінцевою роботою було виложення земленосними мішками стрільниць та поставлення по всій позиції перекриття з тоншого дерева, т. з. козирків з 20 см покриттям землею.
Це охорона проти шрапнелів і гранатних кусків. Од 5.1. до 6. II. перебував взвод в Дикій дивізії. Вмісто двох — чотири з половиною тижні.
За цей час трапилось кілька випадків: про них варто згадать. На початку певного дня сапери не їли обіду. Причина: "варився молодой вкусний кобилка!"
Од того дня в подібних випадках сапери мали "пілав" — баранину з рисом і "чіхірь" — кислувате вино.
Мало одбутись свято, здається, черкесько-інгуського полку, де тепер сапери живились.
Проходячи мимо кухні, чую крики і громаду всадників. Що там? З тридцять баранів готовлять на свято. їх не ріжуть, а одрубують голови. Був тоді при шаблі, здається, ішов в штаб полку.
Дійсно, рубають. Та як! Шашка вгору, падаючий наперед крок, свист клинка, голова одлітає, а толубище стоїть момент, потім осідає. "Ва-х!" Знали мене вже, навіть салютували!
"Попробуй, рубай!" — хтось пропонує. Всі цікаво дивляться. Шабля гостра як бритва, та чи зможу так рубнуть?
Немало залежить на оціні цих природних рубак…
Баран уже стоїть, ремиґає. Що буде — спробую. Шабля трохи інакшого вимагає удару — більше крива, треба робить удар рішучий. Вийшло не гірше, як у інших.
"Ва-х! Дай шашку, пасмотрім!" Оглядано, згинано, пробувано щупать на звук, гострість на ніготь. Ще більше прибуло поваги.
Як ще, стріляючи з нагана до цілі на 50 кроків, умістив три кулі в середині, був признаним зовсім "своїм".
В (…) полку на святі був присутнім великий князь. Будучи гостем, мав місто вигідне, приглядався всім уважно. Настрій свійський, родинний. На столі багато закусок, немало бутилок. Дання гостро приправлені: часник, цибуля, перець, навіть свіжі помідори. Шашлик, бастурма, дика коза.
Все попивається вином — червоним і білим. Михаїл Олександрович їв небагато, випив, може, з три бокали вина. Прислухувався до розмови, часом щось одповідав. Загальний настрій піднесений, веселий. Перейдено до кількох менших кімнат. Подано там чорний кофе і коньяк. За малими столиками присілось за карти. Граю з трьома в вінт. Четверо молодших рядом розписало пульку преферанса. Карти ще не розпечатані. Входе великий князь, робе знак: "Сидіть, не вставайте".
Один од преферанса просе: "Ваше Височество, положіть на карти руку — на щастя!" Той почервонів, хвилину затримався, потім скоро протяг руку, взяв одну колоду, моментально розірвав в пальцях надвоє, усміхнувся, ще більше почервонів і скоро одійшов до інших кімнат. Всі скочили з міста і кинулись розбирать порвані карти на пам'ять: "Яка велика сила в пальцях!"
Присутній старший віком полковник Фролов зазначив: "Сила по батькові, Олександр III легко згинав підкови і щодень колов тяжким топором сажень дров!'
Фролов командував, як припоминаю, чеченським полком.