Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
От воно — те, що ділить людей. За таким командиром, як Левашов чи Мержанов, солдат не піде!
На цю тему балакаю другого дня з Романовим. Милий Леонід Митрофанович голосно розсміявся. Кажу, що чую, і про свій замір зложить рапорт про перенесення, не буду ждать, поки це зробе Левашов.
Романов дивився на положення іншими очима: "Левашов — говно людина, Нехаєв — підлиза-кар'єрист. На нашого Мержанова лічить не приходиться, Грач йому дивиться в очі. Можуть тобі чинить пакості, ганять на невдячні роботи, а перевести — це ще баба надвоє ворожила.
Те, що Левашов — граф, аристократ, ще не все. Чхай на нього! Од чого маєш право офіцера і розум?
Добре обміркуєш, переживеш Левашова, Мержанова і підлизу Нехаєва. Люди тебе люблять, я з Воробйовим тоже — це важніше!"
Молодий, на око ніби легкодух, а от найшов слово потіхи і поради. Маю в ньому надійного спільника, вірного приятеля.
^ ф ^
Перед Бучачем австрійці мали висунутий за Стрипу, добре і міцно побудований Те-де-понт — передмостове укріплення. Широкий пояс дротяних загород на стальних кіллях надійно прикривав позицію. Дріт густо наїжений гострими зав'язками — не можна перерізать нашими ножицями, призначеними до цієї цілі. Було там багато кулеметів. Два мости в'язали це укріплення з головною позицією.
З лівого боку, близько австрійських дротів, од Стрипи ішов яр, завертаючи вздовж позицій на 250–300 м. Крутіший другий берег утворював "мертве поле", де кулі переносило.
Ярок той надавався до скуплення поважної кількості піхоти, близько австрійської позиції на випадок атаки.
З топографії терену належало припускать, що помнянутий ярок може буть замінований австрійцями, як не раз траплялось.
Робилось замінування дуже скоро і густо.
Впоперек сподіваного руху противника були вбиті малопомітні кілки, часто залізні. В однім з кілків — кільце. Тонесенький стальний дріт, міцно прив'язаний до одного кілка, проходив в кільце другого і прикріплений до запальника в'язки кількох гранатів з товстими, надрізаними боками.
В траві замінування достерегти дуже трудно: пелена снігу до 30 см кілки покриває.
Нога, зачепивши дротик, визиває вибух міни (…).
Два взводи, мій і Романова, визначені на розвідку і розмінування. Поле покрите снігом грубості 10–30 см. В білих балахонах сотня саперів непомітно дійшла до долини. Далі посувалось обережно повзанням на колінах. Романов правою стороною, я — лівою. Сніг пухкий, неглибокий. Інструментом до шукання дротів — руки, за поясом — малі стальні ножиці. Переді мною сапер єфрейтор Запорожець. Міни стверджено. Дротики перерізаються, міни тепер не шкідливі. Кінчаємо завдання, пора вертатись.
Вистрашений голос "лягай!", сильний вибух зараз, чую, як тіло нерухоміє, шум і біль. Не можу порушить руками і ногами. Невже смерть? Щось ніби тріщить.
Виджу зорі, людей коло себе, поволі притомнію. Б'ють густо австрійські кулемети. Нам це не шкодить. При мені Романов. Шум і біль в голові не проходе. Вуха заткало. Права рука — як дерев'яна, болить сильно. Крові не видно. Щораз вилітають близькі ракети, білим сліпучим світом покривають широко терен. Наше положення небезпечне, зброї не маємо. Страт тим часом поза моєю контузією не понесено.
В кінці потроху рідшають кулеметні стріли австрійців. З нашого боку весь час тишина. Одходимо рідкою лавою. В ногах слабість, двоє підтримує. Спотикаєм розвідку піхоти і разом повертаємось в окопи.
Маємо двох ранених в руку і лице, на щастя, легко. В позиційнім пункті ранених перев'язано.
Стверджено загальну легку контузію близьким вибухом. В голову і руку правдоподобно ударили куски промерзлої землі. Од гірших наслідків оборонили шапка і одежа. Руку з тиждень треба носить на темлякові.
Вибух міни наступив з вини Запорожця, котрий не нащупав дроту руками, а зачепив ногою і крикнув "Лягай!" Куски гранатів пішли вгору.
Випивши чаю, чув себе настільки добре, що міг йти сам, без помочі.
Мержанов дістав подяку за проведене розмінування. Ми з Романовом і сапери — ні слова.
Надходили свята Рожества Христового. Комусь з вищого начальства прийшла в голову думка ліквідації передмостового укріплення без ужиття артилерії і страти зарядів. Сапери мали висадить в повітря дротяний пояс загороди, а скуплена на переднім краю піхота в першім замішанні заатакувать і забрать позицію, а може, при удачі і Бучач.