Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
Переведено до другої роти Воробйова. Шкода, був хорошим товаришем. Ос — талось в роті три офіцери.
1-шу півроту, 1-й і 3-й взводи обняв Романов. 2-гу, 2-й і 4-й — я.
Позицію займали бойові туркестанські полки. Роботи було багато, часто небезпечної.
Будовано кілька пунктів обсерваційних. Вночі вишукувано міста до переходу і переїзду річки з міцним дном неглибоким.
Ходилось, а властиво підлазилось під ворожі позиції вирізать куски дроту Ножниці мались різні. Що найважніше, намічались Міста з вигідним підходом і одповідними берегами до будови мостів промірить ширину і глибину води.
Необхідно було бувать на передній позиції вдень, щоб краще придивитись і простудіювать місцевість, визначить керунки і міста чергових розвідок. Щось чулось важне.
Позиція противна положена нижче, має сильні загороди. Широкі, густі, перепутані — маскування окопів добре.
Належало сподіваться сильної артилерії, великого числа кулеметів. Намічалась розвідка замінування. Всі завдання були на визначений час, вимагали скорого виконання. Була розпрацьована черга, одно за другим мали свої пов'язання.
Петров сам не накидав способу виконання без нарад з нами. Децизія була зрозуміла, ясна. Вказівки цінні, короткі, вичерпуючі. Після розвідки можливості замінування наступили розвідки з побранням з загород кусків колючого дроту. Після розвідки режиму річки і проміру води в визначених містах приступлено до будови елементів мостів в близькому лісі. Для піхоти, обозу, артилерії.
Рота жила в наметах, погода тепла, літня. Недалеко кілько невеликих осель. Кидається в очі солідність будов, акуратність, порядок. Порядно утримані машини, добрі коні, скотини небагато — забрала війна. Пригадується щось подібне до наших колоній німців-менонітів чи в Східній Пруссії.
Це колонії чеські. Господарі прекрасні, культура рільництва дуже висока. В поміщеннях чи людей, чи живого інвентарю — чистота. Здається, соломина чи стебло сіна тут лежить на своїм місті.
Перший раз побачив тут великі плантації хмелю.
Вертаючись з переднього краю, зайшов, де робились елементи тяжкого мосту. Розвиднювалось. Нічна зміна кінчала працю, майже все було готове. В однім тільки місті щось пиляли. Весь взвод одпочивав. Прийшов приказ буть на місті. Зауважив, що немає в запасі про всякий випадок дерева.
Недалеко на взгір'ю в лісі закінчено будову обсерваційного пункту для командира корпусу. Там осталось щось колод. Пішов там по глибокім рові-тран- шей в супроводі 2-х саперів, що були зі мною цілу ніч.
Не доходячи кроків 30, з носа несподівано пішла кров. Один з хлопців вернувся назад намочить хустку в джерельці внизу, другий став, опершись об стіну траншеї, я положився.
В тім моменті несподівано почувся клекіт надлітаючих тяжких снарядів і вибухи зовсім близько. Траншея глибока, надійна, ґрунт міцний, червона глина, тут не страшно. Провили, просвистіли куски гранатів. За першою сальвою друга, третя, щораз в іншім місті.
Такий несподіваний гарматний огонь німці ведуть щодень кілька разів — товчуть в одне місто.
Австрійці стріляють в різних керунках. Огонь безприцільний, наугад. Тяжкий чорний дим поволі розходиться, смердить.
Входимо в невеликий бліндаж з щілинами обсерваційними. Перекриття проти легкої артилерії.
Дим ще стоїть, на столі, посередині лежить великий кусок 6-дюймової гранати, на землі тоже, менші. Вони теплі. Граната попала припадком, розірвалась в перекритті, проламала над столом товсту колоду. Кавалки сталі пішли на боки і вгору, в пролом впало кілько безсильних, навіть стіл не пошкоджено.
Послав Петрову записку. Просив визначить на ніч 20 чоловік поправить шкоду, прислать щось з'їсти.
Несподівано через кров з носа урятувались ми троє од оглушення, певної контузії і поранення. Боки гранатних кусків були гострі.
Ніч пройшла безсонна. Чекаючи на снідання, опустив голову на стіл, задрімав. Сапер спустивсь в "лисячу нору": там вигідніше можна полежать. Сон чуткий. Чую, що хтось іде, голоси. Певно, Василь приніс снідання, веде його висланий сапер.
Скоро справились. Дрімав, може, 40 минут. Сонце зійшло. В щілину видно туман вниз над позиціями, далекі простори рівнини, контури зеленіючих лісів. Знизу по кількох ступенях піднімається група: генерали, полковники, менші чини, командир корпусу, інспектор артилерії і т. д. Схвачуюсь, складаю короткий рапорт. Показую пролом зверху і куски гранати. На столі ставлять телефони, в "лисячу нору" опускаються телефоністи, з ними п. поручик Долобко — всі з нашої телеграфної роти.