Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
На столі карта. Корпусний питає, чи добре знаю позицію, чи можу показать міста, де намічена будова мостів? Показую на докладній карті стисло міста мостів і приготовлених матеріалів.
Короткі питання про потрібний час на будову, де і який міст припадає мені? Киває головою, видимо, задоволений відповіддю. Каже остаться на місті якийсь час. Щораз один з другим пильно дивляться в півкруглу довгу щілину. Поглядають на часи.
Доходе 4.00. З лівого боку ударила тяжка мортира, ближче ляснула різко польова тридюймівка — це японська. Рівно в 4.00. загуло, загриміло, заричало, злилось в оглушаючий хаос огонь сотень, тисяч гармат всіх калібрів польової артилерії.
Окремих стрілів і вибухів не чуть, як не чуть і людського голосу, криву. Здається, клекотить неймовірних розмірів казан на пекельнім огні. Вибравшись нагору, дивлюсь вперед. Дим тисяч снарядів криє видимість. Вилітають вгору огні і чорні стовпи тяжкої артилерії, мішаються з білими хмарками круглих шрапнельних. Далеко снопи чорних гейзерів гаубиць, щораз в іншим місті. Те саме діється вліво і направо.
Замітно зменшилась кількість вибухів чорних і біло-червоних ворожої артилерії. Моє місто при мостові.
Стаю перед корпусним. Блідий, подає руку, раптом цілує, кричить: "Скоріше міст для артилерії!" В очах радість перемоги.
Щосили жену вниз траншеєю. Раптом тишина і зараз многотисячне "ура-а-а!" В атаку бродами пішла піхота.
Василь внизу з сніданням. Кінь з ординарцем. Немає часу їсти. За кілька минут уже на місті. Розбита опора-козел. Маєм запасний. Прилітає кінно Петров, за ни слідом півроти. Міст невеликий, робота закипіла. Долучається рота піхоти, прислана в поміч. Бігом доноситься матеріал, все як належить по порядку: лежень, козел, балки, пластини настилу, одбійниці, поручні. Знову так само, ще раз і ще раз. Петров одразу помчався до легких переправ на поплавках, для піших і возів. Там орудує Романов. Люди працюють з скаженою енергією, важність хвилі розуміють. Вже видно зближаючу батарею.
20 минут часу забрала будова мосту. Одна за другою ідуть, спішать батареї, їх дуже багато! Легких і тяжких.
Сапери і помічна піхота присіли і полягали, одпочивають після короткої напруженої, вичерпуючої тяжкої роботи.
Десь далеко чуть густу оддаляючу стрільбу кулеметів і рушниць. Скоро доходить огонь легкої артилерії. їду глянуть на здобуті позиції. Два ряди колючих широких поясів артилерія знесла. Маси перепутаних дротів проїхать трудно. Окопи з залізобетону, в стрільницях непробиваємі стальні заслони (щити) з отворами для стрільби.
Гнізда для кулеметів надійні, залізобетонні. Артилерія великих шкод не наробила, позавалювала зате більшість стрільниць і щілин в гніздах кулеметів.
Змасований огонь 1300 гармат на нашім стосунково короткім участку загнав в надійні бліндажі оборону, а запоровий вал огню учинив неможливим підхід резерву. Тут мали місто класичні приклади атаки.
1. Накопления і замаскування переважаючої кількості артилерії і мас резерву.
2. Удачно вибране місто головного удару з розверненням на фланги ворожих позицій.
3. Віра в свої сили, хоробрість війська, високе майстерство артилерії. Немалим також було бажання реваншу за тогорічну поразку під Горлицями і тяжкий одворот.
Так почалась славна офензива Південно-Західного фронту під командою генерала од кавалерії Брусилова.
Змусила вона німців до перенесення значних сил в поміч Австрії. Високо піднесе мораль в нашій армії.
Буде причиною приступлення до війни Румунії по нашій стороні.
Удар пішов в керунку недалекого Дубна, на Луцьк, поширюючись в обидві сторони, вглиблюючись в зайняті ворогом і його власні території.
Бачив тіла полеглих, чужих і своїх. Багато їх не було. Ранених підбирали, односили і одвозили санітари. До полону того дня взято багато, над 15 000. Маси зброї, амуніції, десятки гармат. Перемога повна!
Одпочинку мала рота тільки один день. Рано другого дня пішо маширували з усім обозом на ст. Клевань. Сонце палило немилосердно. Дорога переважно піскувата, неймовірна курява. Час переходу визначено скупий, на 60-кілометровий марш.
Люди вибивались з сил. В чоботях великий відсоток одпарило ноги, одставали. Підбирали їх і підводили "двоколки" досить довгого обозу.
Що 55 минут одпочинок 5 минут. На обід 1 година. Офіцери більшу частину ішли пішо.
Цей непомірно тяжкий марш кінчився коло 7-ї вечером. Зайняв 12 годин, не включаючи обіду.
На ст. Клевань люди попадали на траву. Треба було ще грузиться в приготовлений поїзд.
Все ж таки одпочивши, люди помились, освіжились і підкріпились вечерею. Споминали клеманську воду, криштально чисту, холодну, приємну до пиття. Миючись, тоді в траві зоставив золотий хрестик і дукачик, знявши з шиї ланцюжок. Спостеріг страту пізно, жалів довгий час.