Давня історія України (в трьох томах). Том 3: Слов’яно-Руська доба

Цілком можливо, що представники найбільш знатних кланових ліній оселилися спочатку на одному поселенні — Рашків І. Напевне, з цього ж часу в процесі все більшого виокремлення знатної верхівки суспільства почалося й формування укріпленого центру вождівства.

Більш рельєфно процеси виникнення вождівств, зокрема їх складних форм виявляються в Середньому Подніпров’ї. Згідно з концепцією О. М. Насонова та Б. О. Рибакова, в VI—VII ст. тут виник племінний союз, який з плином часу підкорив союзи полян, древлян, полочан, дреговичів, сіверян, волинян і в VIII—IX ст. перетворився на «союз союзів», або суперсоюз «Руську землю» — основу давньоруської держави[320]. Історія «Руської землі» — це класичний приклад виникнення і все більшого ускладнення чіфдому, що еволюціонував у складне вождівство, а надалі став державою.

Цей висновок, на нашу думку, підтверджує і «Повість минулих літ», де ми знаходимо таке: «Полем же жившемъ особѣ и володѣющемъ роды своими, иже и до сее братьѣ бяху поляне, и живяху кождо съ своимъ родомъ и на своихъ мѣстѣхъ, владѣюще кождо родомъ своимъ». Далі читаемо, що після смерті полянського князя Кия «почаша родъ ихъ княженье в поляхъ, в деревляхъ свое, а дреговичи свое...»[321].

На думку дослідників, «рід» тут виступає в розумінні династії[322]. Перший же уривок доводить, що рід являє собою суспільну форму, скріплену родинними зв’язками й шлюбом, і виконує в основному адміністративні функції[323]. Обидва висновки дуже точно відбивають будову і функції конічного клану, що лежить в основі вождівств, котрі стали складовими елементами «Руської землі».

У цьому ж аспекті можна розглядати й дані літопису про дулібів — інший слов’янський союз VI—VII ст., з котрого «пізніше утворились волиняни, поляни, древляни і дреговичі»[324]. Ще В. Й. Ключевський ототожнював з дулібами відомості арабського автора X ст. Аль-Масуді про панування над іншими племенами племені «валінана» на чолі з «царем»[325]. Про це свідчить той факт, що саме на Волині розташоване городище Зимне VI—VII ст. — «найбільш давній укріплений пункт в ареалі корчакської кераміки»[326]. Вивчення речового інвентаря на цій пам’ятці привело дослідників до висновку, що городище являло собою адміністративний чи політичний центр племені або племінного союзу[327]. На тій же основі (зосередження ремесла, зброї, престижних речей) городище Зимне можна розглядати як редистрибутивний центр, а також осередок політичної адміністрації складного вождівства, для якого характерний феномен влади-власності.