ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
«Крутить сракою», — говорить Барден.
Лендрі прокидається зі сплячки й додає: «Ми ж наказали віджиматися».
Гельманн кричить: «Хіба це віджимання, 5486-й?».
В’язень відповідає: «Гадаю, що так, пане наглядачу».
«Аж ніяк. Це не віджимання».
Джеррі (5486) погоджується: «Якщо ви так кажете, то це не віджимання, пане наглядачу».
Барден встряє: «Він просто виляє задом, так, 2093-й?».
«Сержант» покірно погоджується: «Як скажете, пане наглядачу».
Барден: «Що він робить?».
Номер 5486 відповідає: «Виляє задом».
Гельманн змушує Пола (5704) продемонструвати 416-му, як робити віджимання.
«Бачиш це, 416-й? Він не виляє задом. Він не трахає дірку в підлозі. Тепер зроби це правильно!»
Номер 416 намагається повторити за 5704-м, але не в змозі так зробити, в нього просто не вистачає сил. Барден додає спостереження: «Хіба не можеш тримати тіло прямим, 416-й? Ти схожий як американські гірки чи щось подібне».
Гельманн рідко використовує фізичну агресію. Він віддає перевагу словесному домінуванню, сарказмові й креативним садистським іграм. Гельманн завжди усвідомлює обмеження своєї ролі охоронця — він імпровізує, але не втрачає контролю. Проте цієї ночі він не витримав. Гельманн стоїть поруч із 416-м, що лежить на підлозі у вихідній позиції, й наказує йому повільно виконувати віджимання. А сам ставить свою ногу на спину 416-го і, коли той піднімається, сильно штовхає донизу. Всі інші виглядають здивованими цим фізичним насильством. Через пару віджимань крутий охоронець знімає ногу зі спини і відправляє в’язня назад до Ями, голосно гримаючи дверима й замикаючи їх.
Спостерігаючи за цим, я пригадую змальованих в’язнями нацистських охоронців з Аушвіца, які роблять те саме — наступають ув’язненим на спини, коли ті виконують віджимання.
«САМОВПЕВНЕНИЙ МУДАКУВАТИЙ МОРАЛІЗАТОР»
Барден кричить до 416-го крізь двері його камери: «Якщо не будеш їсти, тобі не вистачить енергії, 416-й». (Я підозрюю, що Барден починає жаліти цього хирлявого хлопчака).
Гельманн знову бере все у свої руки. Виголошує коротеньку проповідь: «Сподіваюся, що ви, хлопці, вчитеся і в цій ситуації. У вас нема підстав для невиконання наказів. Я не наказую нічого, чого б ви не могли виконати, і не маю чого вас принижувати. Сюди не садять чесних громадян, ви це знаєте. Від вашого моралізаторства мені блювати хочеться. І ви можете перестати триндіти просто зараз».
Він просить «Сержанта» оцінити свою коротеньку промову, і той відповідає: «Думаю, ви виголосили чудову промову, пане наглядачу».
Наближаючись до обличчя «Сержанта», Гельманн знову його атакує: «Вважаєш себе самовпевненим мудакуватим моралізатором?».
«Сержант» відповідає: «Якщо хочете, щоб я так вважав».
«Ну, подумай трохи. Ти і є самовпевнений мудакуватий моралізатор».
Ми повертаємося на ту саму карусель, «Сержант» відповідає: «Я буду тим, ким ви хочете, щоб я був, пане наглядачу».
«Я не бажаю, щоб ти ним був, ти вже є ним».
«Як скажете, пане наглядачу».
Гельманн знову проходить уздовж шеренги, вимагаючи, щоб кожен ув’язнений погодився:
«Він самовпевнений мудакуватий моралізатор».
«Самовпевнений мудакуватий моралізатор, пане наглядачу».
«Так, самовпевнений мудакуватий моралізатор».
Зрадівши, що хоча б у цьому вузькому колі погоджуються з його поглядом, Гельманн каже «Сержантові»: «Шкода, але чотири проти одного — ти програв».
«Сержант» відповідає, що важливо тільки те, що він сам про себе думає.
«Ну, якщо ти вважаєш інакше, то в тебе дуже серйозні проблеми. Бо живеш ти не в реальному світі. Ти втратив зв’язок із реальністю і живеш у брехні, ось що ти робиш. Мене від тебе нудить, 2093-й!»
«Вибачте, пане наглядачу».
«Ти такий самовпевнений мудакуватий моралізатор, що мене тягне блювати».
«Мені шкода, що я змушую вас так почуватися, пане наглядачу». Барден примушує його нахилитися, торкнувшись руками ступень, і стояти в такій позиції, щоб вже не було потреби споглядати його обличчя.
«СКАЖИ: ДЯКУЮ, 416-Й»
І останнє, що потрібно Гельманнові досягти у своїй боротьбі з опонентами, — знищити будь-яку симпатію, яка могла б з’явитися у в’язнів стосовно сумного випадку з 416-м.
«На превеликий жаль, ми всі повинні страждати через те, що дехто не дружить з головою. Тут у вас чудовий дружочок [стукає у двері Ями]. Він подбав про те, щоб ви не отримали ковдр сьогодні вночі».
Гельманн стає в один ряд із в’язнями проти спільного ворога 416-го, який зіпсує їм життя своїм дурним голодуванням.
Барден і Гельманн вишиковують усіх у колону і наказують виголосити «дякую» їхньому приятелеві, 416-му, який сидить у темній Ямі. Усі по черзі це роблять.