Казки народів світу

Маленький королевич ріс як із води, батьки були щасливі, та однієї ночі радість обернулась на печаль. Молодій королеві приснилося, що до неї прийшли Вітекові брати і сказали, що вони оживуть, якщо король потре їхні скам’янілі тіла кров’ю свого синочка. Королева серед ночі прокинулася і вранці не могла навіть глянути на свою дитину. Нікому не сказала вона й слова і замкнулася у своїй кімнаті. Вітек теж був чогось зажурений і зранку поїхав у ліс полювати.

На другу ніч приснився королеві той самий сон, і рано-вранці стало їй так страшно, що хотіла вона піти до Вітека і розповісти, що їй снилося. Але Вітек був хворий, замкнувся у своїй кімнаті й звелів, щоб до нього нікого не пускали. Коли страшний сон повторився і третьої ночі, королева скочила з ліжка, щоб бігти до короля, та в цю мить двері відчинилися і зайшов Вітек, увесь блідий і наляканий.

— Що з тобою? — спитав він у королеви.

— Мені снився страшний сон,— прошепотіла вона.

— Мені теж,— признався Вітек,— сьогодні вже третю ніч!

Розповіли вони одне одному, що їм снилося. Вітек обняв королеву і сказав:

— Думаю, що це віщий сон, мабуть, нам судилася така жертва!

Підскочив він до колиски, розрізав синові руку, вмочив хустку у кров і побіг до спальні, де лежало одинадцять брил. Потер їх кров’ю, і в ту ж мить один за одним повставали брати, ніби прокинулися з міцного сну. Обняли вони Вітека і від щирого серця подякували йому. За хвилину прибігли принцеси, а потім прийшла і молода королева. Привітала вона діверів і плачучи побігла у спальню до своєї дитини, боячись, що знайде його мертвим. Та де там! Хлопчик сидів у колисці й весело усміхався до неї.