Піонери або Біля витоків Саскуеханни
- Автор: Купер Джеймс Фенимор
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- Переводчик: Евгений Крижевич
- Жанр: Вестерны
Электронная книга - «Піонери або Біля витоків Саскуеханни». Краткое содержание книги:
Річард і цього разу, як завжди, коли не вимагалося особливих здібностей чи вміння, вів перед і намагався розважати товариство повчальними розмовами.
— Оце справжня цукрова погода, Дюку! — вигукнув він. — Морозяна ніч і сонячний день! Присягаюся, що такого теплого ранку сік з кленів тече потоком. Шкода, судде, що ти не запроваджуєш нових, наукових способів вироблення цукру. А для того, щоб це зробити, зовсім не обов'язково бути таким ученим, як Франклін, — отже, річ це можлива, судде Темпл.
— Друже Джоне, — відповів Мармедюк, — моя головна турбота — зберегти це джерело багатства й добробуту від хижацького знищення. Коли я доможуся цього, можна буде подумати й про вдосконалення виробництва. Але ти знаєш, Річарде, я вже пробував очищати кленовий цукор, і грудки виходять білі, як онде сніг на полях, і якість його бездоганна.
— Якість, такість чи ще якась там «ість» — то все дурниці, бо твої грудки — це всього лишень кілька грудочок завбільшки зі сливу, — заперечив шериф, — А я от вважаю, що дослід липі тоді має сенс, коли він знаходить практичне застосування. Коли б я мав сотню або, скажімо, дві сотні тисяч акрів землі, як-от ти, то збудував би в селищі цукроварню. Запросив би тямущих людей, щоб дослідили все як слід, — а таких людей, які вміють поєднувати теорію з практикою, неважко знайти; потім вибрав би молоді, гарні дерева й став би виробляти грудки не такі, як льодяники, а завбільшки з копицю сіна, он що!
— І ви закупили б вантаж одного з тих кораблів, що приходять з Китаю, — в тон йому відгукнулась Елізабет, — замість чашок узяли б казани, замість блюдець — човни з озера, спекли б кекс на отій печі для випалювання вапна й запросили б усю округу на чай! Справді, проекти генія величні! Одначе, сер, люди тримаються такої думки, що спроби судді Темпла дали досить добрі наслідки, хоч ті цукрові грудки й не мали таких велетенських розмірів, які б задовольни вашу пристрасть до всього грандіозного.
— Можеш кепкувати, кузино Бесс, — будь ласка, панночко смійся, — відказав Річард, повертаючись у сідлі, — але я звертаюсь до здорового глузду, нормального смаку, чи, правильніше, до чуття смаку, і питаю: хіба велика брила цукру не краще свідчить про наслідки досліду, ніж ті жалюгідні грудочки, які голландки кладуть собі під язик, сідаючи пити чай? Є два способи робити всяку справу: правильний і неправильний. Ви варите цукор, не заперечую, може, у вас навіть виходять грудочки, але питання полягає в тому, чи спроможні ви зробити цукор найвищої якості й найкращої форми?
— Правду кажеш, Річарде, ще й яку правду, — зауважив Мармедюк серйозним тоном, що свідчив, як глибоко він цікавиться цим питанням. — Оскільки ми виробляємо цукор, корисно було б дослідити, скільки його треба варити і як саме. Я сподіваюсь дожити до того дня, коли виробництвом цукру займуться по-справжньому, коли існуватимуть для цього спеціальні ферми й плантації. Нам ще дуже мало відомо про цукровий клен, — джерело цього багатства, — може, спушуючи землю чи ще якось, удалося б поліпшити його корисні властивості?
— Спушуючи землю! — закричав шериф. — Ти що, наставив би людей спушувати землю круг отакенного стовбурища? — Він тицьнув пальцем у напрямку одного з могутніх кленів край дороги. — Спушувати землю під деревами! Та ти збожеволів, Дюку! То ти розводився про пошуки вугілля, а тепер ще й це! Отакої! Схаменися, любий братику, покладись у цій справі на мене. Ось мосьє Лекуа, він був у Вест-Індії, бачив там, як виробляють цукор. Нехай він розкаже, й ви зрозумієте суть справи. Послухайте, мосьє, як там варять цукор? Так, як суддя Темпл, чи, може, інакше?
Мосьє Лекуа їхав на маленькій спокійній конячці, й він так підтягнув стремена, що тепер, коли вся кавалькада почала братися нагору лісистим схилом, коліна його небезпечно наблизилися до підборіддя. Тож, затуляючи однією рукою обличчя від гілок, що нависали над стежкою, а другою вчепившись у вуздечку, він відповів:
— Sucre![56] Його виробляють на Мартініці, mais… mais се n'est pas[57] дерево, а… як це по-вашому… je voudrais que ces chemins fussent au diable[58] — як це по-вашому, — тростинка для promenade[59].
56
— Цукор! (Франц.).
57
— Але… але це не… (Франц.).
58
— Кляті дороги, хай їм всячина (франц.).
59
…прогулянки (франц.).