Острів злочинців

– А зараз? – спитав я.

Хлопці похнюпилися й мовчали. Видно, й сьогодні вони вибралися сюди заради цього.

– Батько пані Ганки таки недурно нагнав вас із остро­ва, – сказав я. – Передчуття його не зрадило. Тут мав ста­тися жахливий злочин. Скалбана домовився з Гертелем про зустріч, замисливши його вбити на острові. Та він не передбачив, що Гертель приїде на зустріч не сам. І тоді ситуація змінилася. Вони, тобто Гертель і Кароль, приму­сили його залишити острів. Повели його в глиб лісу, туди, де був хід до колишнього бункера. Гертель знав це місце дуже добре, бо не раз ночував з Барабашевою бандою у підземеллі біля малинника. В бункері вони зв'язали Скал-бану й настрахали його, що, як не викаже схованки з колек­ціями дідича Дуніна, то так і сидітиме тут зв'язаний і го­лодний. Ми звільнили Скалбану і зіпсували плани Гертеле-ві й Каролю. Звісно, тепер не важко догадатися, чому Скалбана крився від нас і не сказав, хто його зв'язав і за­лишив у підземеллі. Він мусив би тоді зізнатися, що знає, де сховано колекції.

– Але звідки Скалбана довідався про приїзд Гертеля? І як він домовився з ним зустрітися на острові?

– Мабуть, Плюта розповів Скалбані, що хтось іще, крім нього, незабаром вийде з в'язниці. Тож, убивши Плюту, Скалбана поспішив перенести Дунінові скарби з дав­ньої схованки в лісовій шопі до підземелля. Йому здалося, що вже нема чого боятися приїзду Гертеля. І помилився. Гертель виявився куди спритніший, ніж гадав Скалбана. Вийшовши з в'язниці, він познайомився з паном Каролем, поштовим працівником, який, поза своєю скромною робо­тою на пошті, очевидно, брав участь у всяких махінаціях. Міліція вивчає його минуле й, мабуть, викриє різні темні справи. Отже, цей пан Кароль, власник гарного чорного лімузина – бо лімузин належав йому, – зацікавився Герте­лем, довідавшись, що той знає схованку з коштовними ко­лекціями. Обидва уклали згоду – так це можна, очевидно, назвати – і приїхали машиною сюди, до лісу, щоб забрати колекції. Це, певне, тоді я бачив їхню машину, що круж­ляла вночі лісовими стежками. Звісно, колекцій у давній схованці вони не знайшли. Гертеля охопили лють і розпач. Хто це міг зробити? І коли?.. Спершу Гертель, мабуть, вирішив, що тут побував Плюта, який раніше вийшов з в'язниці. Але він знав про властиву Плюті бандитську солідарність. Перебуваючи у в'язниці, вони зустрічалися кілька разів й поклялися один одному, що, як вийдуть на волю, здобич поділять порівну. Тож якби Плюта спорож­нив схованку, то мусив дати Гертелеві звістку, куди подів­ся і де його шукати. Гертель і Кароль лишилися в цих краях, чекаючи звісток від Плюти. А щоб ніхто з містечка не впізнав у Гертелі колишнього бандита, вони вирішили, що він житиме в Цехоцінку й щовечора приїжджатиме до умовленого місця для зустрічі з Каролем. А той удаватиме з себе туриста й житиме біля табору антропологів. Так воно й було.