Острів злочинців

Антропологи зняли верхній шар землі на чималій пло­щі, що утворювала квадрат. Нагорі могили виявилися одразу під поверхнею, адже протягом кількасот років дощі розмили землю. А ті могили, що були нижче, вкривав шар землі завтовшки з метр. Людські кістяки добре зберегли­ся, бо земля була тут суха. Вони лежали рівними рядами, недалеко один від одного. Жовто-брунатні черепи й кістяки добре вирізнялися на тлі золотавого піску.

– Які ці кістяки маленькі… – сказав півголосом Віль­гельм Телль.

– Справді, – згодилася Залічка, – майже дві третини могил – це могили дітей. За давніх часів була величезна смертність серед немовлят і дітей. Люди не знали таких ліків, які є тепер, не вміли запобігти пошестям, не було загального медичного нагляду. За колишніх важких і складних умов могла вижити тільки дужа й надзвичайно здорова людина. Отож вік людини тоді був значно корот­ший, ніж тепер.

– Коротший? – здивувався Телль. – А я читав у якійсь книжці, що люди в давнину були куди здоровіші, дужчі, міцніші й жили дуже довго.

– Звісно, були одиниці, які доживали похилого віку, – втрутилася в розмову пані Аліна. – Та пересічна людина в давнину жила менше, ніж тепер. Вона була нижча, дріб­ніша, хоч, безперечно, траплялися й такі, як циклопи, велетні. Старі кладовища розповідають про давніх людей. Вивчаючи кістки, можна довідатися, скільки літ було лю­дині, коли вона померла, а часом навіть – на що слабувала за життя і з чого померла. Ми відкрили тут майже сто мо­гил, і тільки в кількох лежали останки літніх людей. Реш­та – дітей, юнаків, молоді, що померла, як кажуть, у роз­квіті життя. Погляньте, які ці кістки дрібні, вони мають сліди ревматизму, рахіту. Інша річ, що на цьому кладовищі ховали незаможних. Багатіїв, лицарів ховали в склепах під костьолом. Але це свідчить про те, що бідні люди в давни­ну жили зле, будь-яка хвороба збивала їх з ніг, серед них панувала висока смертність, адже вони нічогісінько не знали про гігієну, не вміли боротися з моровицями.

Кладовище, яке ми розкопуємо, – вела далі магістр Аліна, – закладено, очевидно, в XI столітті, і ховали тут людей аж до XIII століття, бо саме до того часу належать наймолодші могили. Більшість могил розташована типово для кладовищ того періоду: небіжчиків ховали неодмінно головою до заходу. В деяких могилах є рештки домовин, дерево погнило майже дощенту, а залізні цвяхи зостались. Іноді небіжчиків, – мабуть, найубогіших, – ховали без до­мовин, їх тільки загортали в саван, про що свідчить харак­терна поза кістяка.

Біля кістяків ми знайшли багато прикрас – обручі, сережки, бронзові персні, залізні пряжки від пасків, скля­не намисто. В одній дитячій могилі чудово збереглася не­величка тасьма з оригінальним геометричним орнаментом. У кількох могилах знайдено монети, які були, певне, в одязі померлих. Варто також згадати, що ми знайшли монети, які лежали в устах небіжчиків. Це свідчить про те, що в нашому краї досить довго зберігалися серед найбід-нішого населення поганські звичаї. Про шанування цих зви чаїв свідчать і речі щоденного вжитку – залізні ножі, глиняні прядки, – що часом ми знаходимо в могилах…