Твори в п'яти томах. Том V
- Автор: Владко Володимир Миколайович
- Серия: Володимир Владко. Твори в п'яти томах #5
- Год: 1971
- Язык: украинский
- Год: “Молодь”
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Твори в п'яти томах. Том V». Краткое содержание книги:
В цьому томі подано тільки вибрані оповідання. Всі вони друкуються з деякими змінами та виправленнями.
А тепер, зробивши ще раз усі ці недвозначні й одверті натяки, повернемося до нашого стислого й стриманого викладу подій у лабораторії.
Настирливий відвідувач, лисий головний бухгалтер тресту “Моребуд”, очевидно, не полишав свого наміру. Більше того, він навіть намагався створити навколо задуманої мети, так би мовити, громадську думку. Бухгалтер був рішучою людиною, в чому наші дослідники пересвідчилися дуже швидко.
Того ж дня до лабораторії прийшли ще троє відвідувачів. Це були поважні, літні люди. Рудий Богдан, правда, казав потім, після розмови з ними, що він одразу помітив у їхніх очах якусь дивну запальність, збудженість, якийсь войовничий блиск. Але ж Богдан міг і помилитись.
Отже, троє відвідувачів принесли з собою лист на ім’я академіка Антохіна й Петра. Спочатку ні Іван Петрович, ні Олд-Бой, ні будь-хто інший не міг збагнути, що то за петиція. Проте незабаром усе з’ясувалося: у листі йшла мова про невідкладну потребу звернути увагу на інтереси численних громадян, які за тих чи інших умов стали лисі. Так, так, у листі, що його принесли парламентери, було сказано:
“Ми, ініціативна група громадян з дефектною рослинністю на голові, так званих лисих, від імені багатьох зацікавлених просимо шановних дослідників інституту звернути увагу на їхні важливі потреби. Ми розуміємо, що інститут провадить надзвичайно цінні й серйозні дослідження, які мають велике значення для науки. Але поряд з цим не можна забувати й про інтереси трудящих. Ми просимо призначити певні години для опромінення трудящих, яким це конче потрібно. Ми поки що просимо. Але ініціативна група звертає вашу увагу на те, що в разі відмови вона змушена буде вжити інших заходів впливу для безумовного задоволення законних вимог цієї численної категорії громадян, яких називають лисими…”
Олд-Бой підвів очі від листа.
— Слухайте, ви часом не хворі? Чи, може, це жарти?
— Про жарти нема й мови, — відповів огрядний відвідувач, загрозливо блиснувши опуклими окулярами. — Місто перебуває в стані великого збудження. Тому радимо вам дати задовільну відповідь!
Антохін, який досі дивився на промовця дещо зацікавлено, вирішив, що настав час і йому втрутитися в розмову.
— Послухайте мою відповідь, — сказав він не менш загрозливо, ніж його співбесідник. — У нас дуже серйозна робота. А у вас, як я бачу, надто багато вільного часу. Бувайте здорові!
Відвідувачі перезирнулися.
— Ну що ж, — мовив товстун. — Ми попередили вас, що ініціативна група…
— Під три чорти! — роздратовано гукнув Петро. — Під три чорти, кажу я вам, з вашою ініціативною групою разом! Не заважайте працювати!
Обурені відвідувачі зникли.
Чортзна-що! Якісь божевільні, слово честі!
— 3-зажди, Петре, — відгукнувся Богдан, що поглядав у вікно. — В-вони, здається, справді організовані. Он, дивись! Т-той самий бухгалтер, що був у нас раніше. Він зустрічає їх… в-вони розповідають… Подивіться, т-там ціла юрба! Лишенько, це й справді якесь божевілля!
Зовсім недалеко на вулиці зібралася юрба лисих. Очолював їх, певно, бухгалтер “Моребуду”. Хоч він цього разу й не приходив до лабораторії, але тепер палко агітував, вимахував руками і загрозливо показував на будинок, де містилася лабораторія.
— Це просто жах! — сказав Іван Петрович. — Ви не думаєте, друзі, що вони нападуть на нас?
— Вони хочуть бути красивими… Як Андрій Антонович, — посміхнувся й собі Сашко.
— Ні, як Потапович, — цілком серйозно додав Олд-Бой.
Загальний веселий сміх був йому відповіддю. І дослідники повернулися до роботи: незабаром мало відбутися випробування нової конструкції, і кожен розумів, що не можна витрачати дорогоцінної хвилини.
16. КОЛИ СТРІЛЯЮТЬ УСІ РУШНИЦІ