Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
Досвідчення трохи мав. Все треба мать легке і міцне. Нічого лишнього не набувать. Мав уділений 7-денний одпуск.
Дома пробув тільки дві доби. Спіткання і од'їзд мали той самий перебіг, як попередньо. Тепер спіткання наступить не скоро.
Надійшли тривожні грізні вісти. На фронті одчувся недостаток зброї і амуніції до рушниць і гармат.
Німці перекинули на австрійський фронт поважні сили. Наступив близько Карпат прорив фронту під Горлицею.
Скупивши велику силу артилерії, німці попередили атаку нечуваною силою огню. Нашим арміям по семидневому опорі цілком забракло амуніції, наслідком був драматичний відворот на 200–250 км.
Скоро потім один за другим подібні удари наступили на інших фронтах. Наслідком був відворот всіх російських армій. Звільнено майже всю Галичину з здобутим недавно Перемишлем. Зоставлено всю Польщу. Майже без бою здано кріпості Івангород (Девлін), Новогеоргієвськ (Modlin), Брест і Ковно. Три остатні лічились першокласні, особливо Ковно. При тому німці ввели проти кріпостей величезні 42-см мортири і 30-см гаубиці. Таких гармат не мала ніяка друга армія. Гранати мортир розбивали найтовщі бетонні перекриття фортів. Залізобетону тоді не уживалось.
Тоді трапився випадок, наробивший немало шуму. Кріпость III кл. Осовець, прикритий широкою долиною р. Бобр, осідлав дуже важну стратегічну дорогу на Білосток і далі на Гродно-Вільно вліво, а на Барановичі безпосередньо, затримав наступаючі німецькі сили на довший час.
Комендант дав наказ зоставить кріпость і гарнізонові одходить. Сам виїхав. Начальник гарнізону генерал-майор наказу не виконав і зостався на місті, готовлячи оборону.
З одного боку тяжкий випадок несубординації, за що суд видає найсуровіший присуд кари, з другого — риск, викликаний потребністю ситуації, підтриманням військ, що бились коло Августова з правого боку, по Нарві коло Візни і Ломжі з лівого.
Осовецька дивізія блискуче виконала взяте на себе завдання. Держалась до часу, коли з обох боків німці проломили опір, загрозивши Осовцеві повним окружениям.
В найбільшім порядкові одійшла, зірвавши кріпость і збираючи поважні запаси амуніції і харчів, іншого військового запасу, який могли вивезти свої, і зібрані средства транспорту.
Крім того, понад 1500 полонених в боях йшли в одходячій колоні. Комендант звався ген. Берг, нач. гарнізону ген. Михайло Омельянович-Павленко, георгіївський кавалер Японської війни.
Судив його суд за невиконання приказу старшого безпосереднього начальника і осудив би, якби не вставлення великого князя Миколая Миколайовича. Вигнав він од себе Берга. Ген. Омельяновича-Павленка з перебитою рукою на темляці, інваліда на завше назначено інспектором військових шкіл Одеської округи.
Повстало тих шкіл з скороченим курсом багато для піхоти, пара для артилерії, в Києві — Олексієвська інженерна. З генералом Омеляновичем-П-ком спіткаюсь в інших обставинах і ближче.
В своїм тяжкім драматичнім одвороті армія не здеморалізувалась. Ар'єргардні частини здержували насідаючих німців і австрійців контратаками на багнети. Страти понесено великі. Викруглились в цих боях кадрові частини. Та не було випадку масового оддавання до полону. Страти полоненими були невеликі.
На невеликім кускові Галичини, далі на північ — на Волині, Поліссі, Білорусі і Західній Двині було остановлено ворога. Спішно формувались нові полки, дивізії і корпуси. Весь промисел наставлено на потреби війни. Частина мобілізованих металістів вернулась до заводських станків. Під суд пішов воєнний міністр Сухомлинов.
До війни Росія не була приготовлена. Амуніції хватило ненадовго.
В побіднім наступі ворожі сили понесли поважні страти. Комунікації їх розтяглись, змусили до затримання та переходу до оборони. Кінчився окрес війни рухомої.
З вишколеною маршовою ротою виїхав я до Ніколаєва. 33-й саперний б-н входив в склад 5-го Кавказького корпусу, котрий мав тут концентрацію перед вирушенням на позицію.
Батальйон в складі: 3-ї роти саперів, рота телеграфна, рота прожекторна, інженерний парк, нестройова команда.
Моя маршова поділена на ці частини, а самого приділено до 3-ї саперної роти.
Стояла вона в селі Варварівка, 4–5 км од Ніколаєва. Фельдфебель повів 50 прибулих, я поїхав на присланім коні рядом.
На місті зголосився у к-ра роти і познайомився з 3-ма молодшими офіцерами, командирами взводів. Дістав коня, денщика, мешкання, де одразу занесено мої речі. Командир кадровик, капітан Мержанов. Решта — прапорщики: Грач, Романов, Воробйов.