Заборонені чари
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Заборонені чари». Краткое содержание книги:
Проте мали чаклуни й грізніших ворогів, що називали себе Послідовниками. Вони вважали, що нікому не можна володіти такою надзвичайною силою, і поставили собі за мету викорінити магію серед людей. Послідовники були майже всемогутні і зрештою їм вдалося здійснити свій задум. На керування силами було накладено Заборону, нащадки чаклунів народжувалися звичайними людьми, позбавленими здібностей своїх пращурів, поступово в магію перестали вірити, і з життя вона перекочувала на сторінки художніх книжок. Послідовники тріумфували...
(Примітка. В українській версії відновлено первісну сюжетну лінію роману з урахуванням пізніших наробок, зокрема й тих, що не ввійшли до опублікованого варіанту російською мовою. Детальніше див. в авторській передмові.)
„І ще хтозна скільки часу триватиме ця гра,“ — похмуро думав Кейт, простуючи до середмістя, де знаходився готель, вірніше, як тут говорили, гостинка, в якій вони з Джейн зупинилися. — „Як же невчасно помер Щепан Чірич! Міг би зачекати бодай тиждень… Оце вже як не щастить, то не щастить.“
А втім, попервах їм пощастило. І пощастило просто нечувано. На таке везіння він навіть сподіватися не міг.
…Поки Джейн спала, Кейт ретельно обшукав Марічині покої і в ґардеробній виявив схованку, якої раніше не помічав. З наявності порожніх вішалок він припустив, що раніше Маріка тримала там деяке вбрання, котре геть не пасувало до місцевої моди — короткі сукні та спідниці, жакетки тощо. У кожному разі, вона забрала всю цю одіж з собою до Норвіка, але залишила те, що наразі було для Кейта найцінніше — величенький гаманець, повний золотих монет. Очевидячки, це були гроші, одержані від продажу останньої партії білизни, взуття, косметики та інших речей з їхнього світу. На щастя, вона не встигла придбати на них діаманти, які Аліса потім продавала в Единбурзі, конвертуючи таким чином імперські златі в фунти.
Здобувши вдосталь тутешніх грошей, Кейт перейшов до Стенових покоїв і підшукав там собі зручний костюм, скромний, але гарний, а також особисту зброю, що була неодмінним атрибутом середньовічної шляхти. Та найголовніше — йому вдалося потрапити до кабінету.
Відімкнути важкі дубові двері виявилося не так складно, як спершу думав Кейт. Мабуть, Марічин брат більше покладався на свій авторитет, аніж на міцність замків. Уже згодом, потрапивши в місто, Кейт довідався, що хоча місцеві мешканці не здогадувалися про існування могутньої організації чаклунів-Конорів, вони, проте, підозрювали за Стеном і Марікою певні магічні здібності. Разом з глибокою повагою і навіть благоговінням, більшість мишковитян почували до свого князя та його сестри щось схоже на забобонний страх. А отже, якби хтось набрався сміливості без дозволу пробратися до помешкання грізного чаклуна, то вже ніякі замки його б не зупинили.
Портал у Стеновім кабінеті знаходився за шафою, проте Кейт навіть не намагався дістатися до нього. Він досить намучився з Марічиним порталом і розумів, що лише змарнує час. Обстеживши кабінет, Кейт знайшов чимало корисних речей, а крім того, з’ясував, що Стен був великим романтиком морських подорожей. За час свого правління він зробив значний внесок у дослідження океанських просторів та узбережжя Цорніки, а нещодавно спорядив експедицію на пошуки морського шляху до Гіндурашу.
Саме у Стеновій бібліотеці, серед багатьох книжок з географії, Кейт відшукав одну, де поміж іншого розповідалося про маленьку країну Саамі, про її мешканців і про тамтешні звичаї. Певна річ, Кейт узяв її собі, щоб чимбільше дізнатися про свою з Джейн „батьківщину“.
Та найважливішою знахідкою, поза будь-яким сумнівом, став детальний план Мишковара. Ознайомившись із ним, Кейт попервах занепав духом: його наївний задум під прикриттям ночі непомітно вислизнути з замку луснув як мильна бульбашка. Мишковар був не якимось там Норвіком, а справжньою неприступною фортецею, і вийти з нього, оминувши варту, було так само неможливо, як і ввійти. Їхні з Джейн шанси здобути свободу дорівнювали не одному з десяти, навіть не одному з сотні, а в кращому разі, одному з тисячі.
Майже годину Кейт просидів над планом у похмурій задумі і вже почав був схилятися до думки про добровільну здачу місцевій владі, аж раптом його увагу привернула одна, здавалося б, незначна дрібничка: при всьому тому, що план було зроблено надзвичайно старанно, три каміни позначалися на ньому трохи інакше, ніж решта, і це „інакше“ в усіх трьох камінів було однаковим.
Один з таких камінів знаходився в покоях господаря замку. Кейт дослідив його зовні і зсередини дюйм за дюймом, увесь забруднився сажею, та зрештою його зусилля було винагороджено. Він виявив, що коли сильно натиснути на правий край задньої стінки, вона потроху відсувається. Добрячий копняк ногою значно прискорив би справу, але Кейт продовжував працювати дуже обережно, не створюючи шуму, і лише за півгодини спромігся розширити щілину настільки, щоб протиснутися в неї.
Це виявилося саме те, на що він так сподівався — таємний хід, вірніше, аварійний вихід, побудований спеціально на той випадок, якщо вороги (або бунтівні піддані) візьмуть замок штурмом, облогою чи зрадою. Вузька крута драбина вела до глибокого підземелля й закінчувалася видовбаним у скелі тунелем, який тягся так далеко, що першого разу Кейт не пройшов його до кінця. Коли він вирішив, що й сам замок, і фортечні мури, залишилися вже позаду, то повернувся назад, щоб не залишати надовго сестру. Кейт учинив цілком правильно, бо на той час Джейн уже прокинулась і, ніде не знайшовши його, перебувала на межі істерики.