Сімнадцять спалахів весни

— Я вважаю злочином проти великої німецької державності, яка є форпостом цивілізації в Європі, продовження боротьби тепер, особливо коли ми змогли сісти за один стіл — стіл переговорів. Я готовий віддати всю мою організацію, а це наймогутніша організація в Італії — СС і поліція, в розпорядження союзників заради того, щоб домогтися закінчення війни й не допустити створення маріонеточного комуністичного уряду.

— Чи означає це, — запитав Геверніц, — що ваші СС вступлять у боротьбу проти вермахту Кессельрінга?

Я збагнув, що ця людина хоче серйозності в усьому. А це — запорука реальної розмови про майбутнє.

— Мені треба заручитися вашими гарантіями, — відповів я, — щоб говорити з фельдмаршалом Кессельрінгом предметно й доказово.

— Звичайно, — погодився зі мною Даллес..»

Я провадив далі:

— Ви повинні зрозуміти, що, як тільки Кессельрінг дасть наказ про капітуляцію тут, в Італії, де йому підкорено понад півтора мільйона солдатів, піде ланцюгова реакція і на інших фронтах: я маю на увазі західний і скандінавський — у Норвегії й Данії.

Я розумів також, що в цій важливій першій розмові мені треба викласти свій козир.

— Якщо я матиму ваші гарантії на продовження переговорів, я беру на себе зобов'язання не допустити зруйнування Італії, як це заплановано за наказом фюрера. Ми дістали наказ знищити всі картинні галереї й пам'ятники старовини, одним словом, зрівняти з землею все те, що належить історії людства. Незважаючи на особисту небезпеку, я вже врятував і сховав у свої тайники картини з галереї Уффіці й Патті, а також колекцію монет короля Віктора-Еммануїла.

І я поклав на стіл список картин, які я сховав. Там були імена Тіціана, Ботічеллі, Рубенса. Американці припинили переговори, вивчаючи цей список.

— Скільки можуть коштувати ці картини? — спитали мене.

— Їм немає ціни, — відповів я, але додав: — По-моєму, більше як сто мільйонів доларів.

Хвилин десять Геверніц говорив про картини епохи Відродження і про вплив цієї епохи на технічний і філософський розвиток Європи. Потім у розмову вступив Даллес. Він вступив у розмову несподівано, без будь-яких переходів. Він сказав:

— Я готовий мати діло з вами, генерале Вольф. Але ви повинні дати мені гарантію, що не вступите ні в які інші контакти з союзниками. Це — перша умова. Сподіваюсь, ви розумієте, що факт наших переговорів повинен бути відомий лише тим, хто тут присутній.

— Тоді ми не зможемо укласти мир, — сказав я, — бо ви — не президент, а я — не канцлер.

Ми обмінялися мовчазними усмішками, і я зрозумів, що таким чином я дістав згоду проінформувати Вас про переговори і просити ваших дальших вказівок. Я надсилаю цього листа з ад'ютантом фельдмаршала Кессельрінга, який супроводжує свого шефа в польоті в Берлін. Цю людину я перевірив якнайпильніше. Ви згадаєте про нього, бо саме Ви затвердили його кандидатуру, коли він мав їхати до Кессельрінга, щоб інформувати нас про зв'язки фельдмаршала з рейхсмаршалом Герінгом.