Сімнадцять спалахів весни
- Автор: Семенов Юлиан Семенович
- Серия: Штирлиц #8
- Год: 1985
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Переводчик: Надія Орлова
- Жанр: Шпионские детективы
Электронная книга - «Сімнадцять спалахів весни». Краткое содержание книги:
«Так… — усе ще думав Мюллер. — Гаразд. Дочекаємося Холтоффа, а там буде видно. Тепер про російську «піаністку». Мабуть, після того як її шеф став шукати зв'язок через Швейцарію, до дівки можна застосувати наші методи, а не спасенні розмови Штірліца. Не може бути, щоб вона була просто знаряддям у руках своїх шефів. Вона щось мусить знати. Практично вона не відповіла на жодне запитання. А часу нема. І ключ від шифру, який надійшов з Берна, теж може бути у неї в голові. Це наш останній шанс».
Він не встиг додумати: двері відчинились, і ввійшов Штірліц. Він гримав під руку закривавленого Холтоффа — його зап'ястя були зчеплені за спиною невеличкими хромованими наручниками.
У дверях Мюллер помітив розгублене обличчя свого помічника Шольца й сказав:
— Ви збожеволіли, Штірліц…
— Я при своєму розумі, — відповів Штірліц, гидливо кидаючи в крісло Холтоффа. — А от він — або збожеволів, або став зрадником.
— Води, — розтулив губи Холтофф. — Дайте води!
— Дайте йому води, — сказав Мюллер. — Що сталося, поясніть мені толком?
— Нехай спершу він усе пояснить толком, — відповів Штірліц. — А я краще все толком напишу.
Він дав Холтоффу випити води й поставив склянку на піднос, біля графина.
— Ідіть до себе й напишіть, що ви вважаєте за потрібне, — сказав Мюллер. — Коли ви зможете це зробити?
— Коротко — через десять хвилин. Докладно — завтра.
— Чому завтра?
— Тому що сьогодні в мене є невідкладні справи, які я мушу закінчити. Та й, крім того, він раніше не очуняє. Дозвольте йти?
— Так. Будь ласка, — відповів Мюллер.
Штірліц вийшов. Мюллер зняв наручники з Холтоффа і, задумавшись, підійшов до столика, на якому стояла склянка. Обережно взявши двома пальцями склянку, Мюллер подивився на світло. Чітко видніли відбитки пальців Штірліца. Він був у числі тих, у кого ще не встигли взяти відбитки пальців. Скоріш підкоряючись звичці доводити всі справи до кінця, ніж підозріваючи саме Штірліца, Мюллер викликав Шольца й сказав:
— Нехай змалюють пальці з цієї склянки. Якщо спатиму — будити не треба. По-моєму, тут можна не поспішати…
Дані експертизи ошелешили Мюллера. Відбитки пальців, залишені Штірліцом на склянці, були ідентичні з відбитками пальців на телефонній трубці і — що найстрашніше — з відбитками пальців на російському радіопередавачі…
«Мій дорогий рейхсфюрер!
Я щойно повернувся до себе в ставку з Швейцарії. Учора я й Дольман, взявши з собою італійських повстанців-націоналістів Паррі й Усміяні, — виїхали до Швейцарії. Перехід кордону було підготовлено якнайретельніше. В Цюріху Паррі й Усміяні влаштували в Гірсланденклінік, в одному з фешенебельних госпіталів у передмісті. Виявляється, Даллеса й Паррі зв'язує давня дружба: мабуть, американці готують свій склад майбутнього італійського кабінету, осяяного славою партизанів — не комуністів, а швидше монархістів, затятих націоналістів, які розійшлися з дуче лише останнім часом, коли наші війська були змушені ввійти до Італії.
Гюсман приїхав по нас і одвіз до Даллеса, на його конспіративну квартиру. Даллес уже чекав нас. Він був стриманий, але доброзичливий; сидів біля вікна, проти світла, й довго мовчав. Першим заговорив Геверніц.