Третя світова: Битва за Україну

Тимошенко та її адвокати заперечували пред’явлені обвинувачення та доводили, що проведений у 2009 році міжнародний аудит компанії «Нафтогаз Україна» не виявив перевищення витрат, а загальна вартість технологічного газу, потраченого у 2009 році, була меншою, ніж у 2008 році[39]. Стосовно «директив Кабміну» Тимошенко стверджувала, що директив уряду вона не підписувала, а підписала директиву прем’єр-міністра міністру палива та енергетики, а він, в свою чергу, дав вказівку «Нафтогазу України» підписати договір. А оскільки міністерство, очолюване Дубиною, мало виключне право щодо управління «Нафтогазом України», для підписання договорів він директив уряду не потребував[40].

Тоді Юлія Тимошенко звернулася до окружного суду Манхеттена (Нью-Йорк) із зустрічним позовом проти швейцарської компанії Фірташа «РосУкрЕнерго» з вимогою повернути Україні газ обсягом близько 12 млрд кубометрів, оскільки «Нафтогаз України», за рішенням Стокгольмського арбітражного суду (від 8 червня 2010 року), викупила вказаний обсяг газу. Українську сторону у цій справі представляв міністр Юрій Бойко, який мав відношення до компанії «РосУкрЕнерго». Проте даний розгляд нічим не закінчився, бо Тимошенко та Фірташ, котрих викликали в якості свідків у справі, до суду не з’явилися[41].

Тимчасова депутатська комісія, що займалася розслідуванням діяльності уряду Тимошенко, згадала й про нібито наявний борг компанії ЄЕСУ, що належала Тимошенко, перед Міністерством оборони Росії на суму понад 300 млн доларів, який Тимошенко так і не повернула. Комісія зробила висновок, що Тимошенко витратила ці гроші на свою президентську кампанію в обмін на підписані газові угоди. При цьому уряд Азарова офіційно заявив, що Україна не буде розраховуватися з Росією за борги ЄЕСУ.

Російська сторона ніяк не відреагувала на цю дискусію в Україні. Тим часом у жовтні 2008 року прем'єр-міністри Росії та України Путін та Тимошенко підписали міжурядовий меморандум про ціну на газ на 2009 рік — 250 доларів за 1000 кубометрів. Ющенко був цим вкрай незадоволений і звернувся з вимогою припинити переговори та відкликав українську делегацію з Москви. Формальним приводом для відкликання делегації послужила заява керівника «Газпрому» О. Міллера про те, що російська сторона не підпише нового договору, аж поки Україна не погасить свою поточну заборгованість.

У відповідь на демарш українського керівництва «Газпром» в січні 2009 року запропонував нову ціну для України за російський газ — 400 доларів за 1000 кубометрів (з урахуванням накопиченого боргу з боку «РосУкрЕнерго» на суму 1,7 млрд доларів). Через це перемовини зайшли в глухий кут. Однак Тимошенко в результаті тривалих та складних консультацій спромоглася знайти взаємовигідне рішення й щодо ціни за газ, й щодо транзиту російського газу територією України. Зрештою, їй фактично вдалось знизити ціну на 2009 рік до 232 доларів за 1000 кубометрів — при тому, що світові ціни були значно вищими.