Планета Новорічних Ялинок (збірка)
- Автор: Родари Джанни
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- Переводчик: Анатолій Іллічевський
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Планета Новорічних Ялинок (збірка)». Краткое содержание книги:
- Приходила Фея і подарувала тобі волохатого Жовтого Ведмедика. Такий гарненький ведмедик, щоб ти знав! Повір мені, я бачив цього ведмедика не раз у дзеркалі. На спині в нього є ключик, яким заводиться пружинка. Заведи його - і твій ведмедик танцюватиме, як танцюють ведмеді на ярмарках і в цирках. Ось глянь як...
Добре намучився Жовтий Ведмедик, поки дістав лапою ключик у себе на спині і гарно накрутив пружину. І одразу він відчув щось неймовірне: спочатку вся спина здригнулася і затрусилася, мов у лихоманці, а потім йому нестримно закортіло веселитися. Вмить дрож з грудей і спини перебігла йому в ноги, і Ведмедик почав швидко-швидко танцювати.
Він ще ніколи не танцював так завзято. Хлопчина спросоння засміявся і прокинувся. Кліпнувши кілька разів очима - його сліпило світло - він раптом побачив перед собою на подушці Жовтого Ведмедика і вмить збагнув, що сон здійснився. Танцюючи, Ведмедик підморгнув до хлопця: мовляв, будемо друзями, побачиш!
І вперше в своєму житті Джампаоло відчув себе щасливим.
РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ
Головний Інженер будує міст
Провулок ішов круто вгору, але Голуба Стріла легко подолала крутизну і вилетіла прямо на широку площу якраз перед крамницею Феї. Машиніст висунувся у віконце:
- Ну, в який бік тепер?-запитав він, оглядаючись на вагони.
- Прямо й прямо!- гукнув йому Генерал.- Лобова атака - найкраща тактика для розгрому ворога.
- Якого ворога?- запитав Начальник Вокзалу.- Прошу вас, припиніть, будь ласка, всі ці вигадки. В поїзді ви такий самий пасажир, як і всі інші. Тут ваші нашивки на береті не мають ніякої сили, і поїзд їхатиме туди, куди я накажу. Зрозуміло? [191]
- Слухайте,- нетерпляче мовив Машиніст,- та говоріть же швидше, а то, чого доброго, ще торохнемо в тротуар.
- Праворуч! - дзявкнув боязко Курдуплик.- Завертайте швидше праворуч! Ми йдемо слідами Фран-ческо. Отут ступали його драні черевики й мокрі пальці. Сюди!
Собачка метушився, але не міг знайти слід.
- Отже, крути праворуч!- повторив за Курдупли-ком Начальник Вокзалу.
Машиніст натиснув на важіль, і Голуба Стріла на повній швидкості повернула праворуч.
Сидячий Пілот, щоб не випустити поїзда з поля зору, летів на висоті двох метрів над землею. Він спробував був піднятися вище, та ледве не заплутався у трамвайних дротах.
Ковбої та індіанці, мов ті бандити, що переслідують здобич, скакали верхи обабіч поїзда.
- Закладаю генеральські погони на діряве сольдо, якщо це подорожування закінчиться щасливо,- промимрив Генерал.- Від цих вершників жди всього... На першій же зупинці за всяку ціну перейду на платформу, де їдуть мої гармати.
Саме в цю мить пролунало тривожне скавчання Кур-дуплика, який помітив, напевне, якусь небезпеку. Та було вже запізно. Машиніст не встиг загальмувати, і Голуба Стріла з розгону влетіла в глибоку баюру. Вода підійшла майже під вікна поїзда. Ляльки страшенно перелякалися і подерлися на дахи вагонів, де їхали олов'яні солдатики. А бідолашний Курдуплик плавав у баюрі, кленучи власний голос: «Добра б йому не було! І якої я породи? Навіть гавкати нездатний!! Все б на світі віддав, аби тільки гавкнути по-справжньому, по-собачому. Якби був гавкнув хоч раз, то оце б не сиділи усі в баюрі...»
- Приїхали...- промовив Машиніст, витираючи холодний піт на лобі.- Висадилися...
- Ви хочете сказати - опинилися у воді?- промимрив сумно Півбороди.- Тепер що ж - нам залишається єдиний вихід: спустити на воду мого славного Вітрильника і всім перевантажитися на нього. Іншого рятунку нема. [192]
Та хіба маленький Вітрильник витримав би всіх? На щастя, Головному Інженерові-Конструктору спало на думку, що в його ящику з інструментами є всі деталі, з яких можна побудувати міст.
- Доки цей міст буде готовий, то розвидниться, і нас половлять,- бурчав Капітан Півбороди, похитуючи головою.
Та іншої ради не було. Треба було рятуватися. Всі роботи під керівництвом свого Інженера, який сам був роботом надзвичайно складної конструкції (він складався з сили-силенної блоків, важелів і неймовірної кількості гвинтів), узялися до праці.
- Краном ми піднімемо Голубу Стрілу і поставимо її на міст,- пообіцяв Інженер.- Пасажирам залишатися на місцях!