Планета Новорічних Ялинок (збірка)
- Автор: Родари Джанни
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- Переводчик: Анатолій Іллічевський
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Планета Новорічних Ялинок (збірка)». Краткое содержание книги:
Та ось Срібна Пір'їна витяг з рота люльку, і всі принишкли.
- Білі люди все лаються і забувають про нашого Пілота,- сказав він.
- Ми тебе не розуміємо. Що ти маєш на увазі, великий вождю?
- А ось що: наш Пілот перевезе всіх літаком - і край...
І справді: кращого способу дістатися до комори не було. Що й казати. Сидячий Пілот був надзвичайно задоволений цим планом.
- Десяток рейсів -і всі будуть унизу!- захоплено випалив він.
Ляльки вже наперед втішалися з приємного перельоту на літакові, але їх розчарував Срібна Пір'їна.
- У кого є ноги, тому не потрібні крила,- заявив він.
Отож усім, хто мав ноги, довелося самим зійти сходами, [181] а літаком була перевезена артилерія, вагони та Вітрильник.
Капітан Півбороди не зійшов з капітанського містка навіть під час перельоту. Генерал та Начальник Вокзалу, що саме злазили крутими сходами вниз, трохи не луснули із заздрощів, коли він пролетів у них над головою.
Півбороди негайно скористався цією перевагою і, щоб підкреслити свою зверхність, перехилився через борт і плюнув на них. На щастя, слина пролетіла щонайбільше на віддалі одного сантиметра від носів Генерала та Начальника Вокзалу.
Останнім з'їжджав Мотоцикліст-Акробат. А для нього промчати' по сходах на мотоциклі було все одно, що оком кліпнути. Та не встиг Мотоцикліст іще з'їхати на долівку, як у крамниці знявся страшенний галас.
- Рятуйте! Рятуйте!- верещала Феїна служниця.- Синьйоро баронесо! Злодії, грабіжники!
- Хто, хто? Що скоїлося?- почувся голос господині,
- Покрали всі наші іграшки з вітрини!
- Господи милосердний! - заломила руки Фея.
Та втікачі зовсім не мали милосердя: під керівництвом Головного Інженера-Конструктора вони вже встигли замкнути двері комори на засув і попрямували в куток, до* купи картонних коробок. Саме в цю мить вони почули, якїФєя та служниця стрімголов злетіли вниз по сходах. Та даремно: обидві ткнулися носами у замкнені зсередини двері.
- Відмикай мерщій! - закричала Фея.
- Замок не відмикається, синьйоро баронесо!
- Ага, це вони замкнулися на засув. Ну, стривайте ж, там ви й сидітимете! Зачекаймо, вони ще проситися будуть!
Що й казати, Фея була хоробра бабуся, але цього разу безстрашність їй зовсім не придалася. Наші іграшки, прямуючи за собакою, що вів перед, уже поминули гору порожніх коробок і тепер одна по одній пролазили крізь дірку в сусідський підвал. Голуба Стріла, звичайно, давно звикла проїжджати тунелями. Начальник Вокзалу та Начальник Поїзда зайняли місця поруч із Машиністом. Найменші ляльки, які вже потомилися, посідали [182] у вагони, і блискучий поїзд, тихенько свиснувши, в'їхав у тунель.
Набагато важче було з Вітрильником, адже тут не було води. Та про це потурбувалися вже роботи Інженера-Конструктора: вони за одну мить спорудили поміст на вісьмох коліщатах, навантажили на нього Вітрильника з Капітаном і перетягли їх через тунель, і якраз вчасно, бо Фея, нічого не дочекавшись, саме в цю мить з усіх сил уперлася плечима в двері, вирвала слабенький засув і мерщій кинулася обшукувати всю комору і, звичайно, нічого не знайшла.
- Що за дивина!- тремтячи від страху, шепотіла Фея.
- Тут нікого нема, синьйоро баронесо,- промовила служниця, цокотячи зубами і тримаючись обіруч за спідницю господині.
- Сама бачу. І нема чого так тремтіти...
- Я не тремчу, синьйоро баронесо. Це, мабуть, десь землетрус трясе.
- Голуба Стріла зникла,- сумно промимрила крізь сльози Фея.- Зникла, і сліду не стало.
Та залишмо цих бідних бабусь, хай вони ще раз обнишпорять усі закутки в коморі, а самі ходімо за нашими друзями. Вони, певне, ще й гадки не мають про те, які пригоди чекають на них. Я ж усі ті пригоди знаю від,початку й до кінця. Є серед них веселі, та є й страшні. Отож слухайте, що було далі.
РОЗДІЛ СЬОМИЙ
Жовтий Ведмедик виходить на першій зупинці
Пригоди почалися зразу ж після того, як наші друзі опинилися по той бік стіни. Перший зняв тривогу Генерал. Він, як ви вже помітили, був запальний, завжди з усіма заводився та встрявав у всякі суперечки.
- Мої гармати,- голосно почав він, підкручуючи свої вуса,- мої гармати заіржавіли. Щоб їх прочистити, треба невеличкої війни. Хай поганенької, аби [183] війни, щоб погуркати з гармат хоч хвилин п'ятнадцять...