Квіти в легендах і переказах
- Автор: Золотницький М. Ф.
- Год: 1992
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Квіти в легендах і переказах». Краткое содержание книги:
дореволюційному Санкт-Петербурзі.
Як відомо, правом урядового захисту користується лиш символічна хризантема (золотоцвіт) на 16 пелюсток. Японські ж художники, надзвичайно хитрі та спритні в імітації, довершено відтворили цілу серію старовинних марок, проте зображували квітку лише з 14 й 15 пелюстками. Якщо б вона мала 16 пелюсток, підробникам, у випадку викриття, довелося б вдатися до харакірі, а за хризантеми з меншою чи більшою кількістю пелюсток їх ніхто не мав права переслідувати, й вони спокійно збували за добрі гроші свої добрі фальшиві марки недосвідченим любителям.
Що стосується підробки справжньої державної шістнадцяти-пелюсткової хризантеми, то японці, суворо дотримуючись і поважаючи закони своєї країни, навіть не намагалися ніколи її відтворити. Принаймні, до останнього часу про такі спроби не чувати. А державна хризантема красується на національному прапорі, на монетах, а також найвищому японському ордені, котрий і має назву ордена Хризантеми.
Причину такої високої поваги японців до цієї квітки найкраще пояснює сама її назва «кіку»(сонце). Хризантема у них — символ того, що усьому дає життя, світила.
Таким символом влади хризантема, очевидно, почала користуватися в Японії давно, ще у XII столітті, як доказ того — її зображення на шаблі мікадо цього періоду.
З нею в Японії пов'язане одне з улюблених народних свят — свято хризантеми.
На пояснення таких святкувань слід завважити, що, як відомо, в Японії та Китаї немає неділь, тобто вихідних днів, а тому будні мали б тягнутися безперервно, цілий рік, у важкій одноманітності, якби народ сам не створив собі свят'’ для відпочинку й розваги.
Серед них — найголовніші — свята квітів. Так вважають японці.
В лютому святкується цвітіння сливи, у березні — персика, у квітні — вишні, у травні — більш відомої у нас під назвою гліцинії,
рослини вістарії й півників, у червні - берізки й піонів у жовтні —
хризантеми, про яку йдеться; а восени народ також полишає роботу й поспішає милуватись червоніючими й жовтіючими японськими кленами.
Найбільша розкіш та чарівність у весняному святі — цвітіння вишні та осінньому — цвітіння хризантеми.
Останнє — відзначається з давніх-давен і привертає до себе загальну увагу. Народ збирався в такі дні цілими натовпами: зривали чарівні квіти, пркрашали ними свої оселі, а знатні люди каталися на човнах, прикрашених хризантемами. Лунали музика й співи, кращі японські й китайські поети змагалися, читаючи свої поезії, присвячені квітам.
Такі вірші писали тушшю на довгих паперових смугах й приклеювали до дерев, так що їх читали не тільки люди, а ніби сам вітер розносив поезії по світу.
Це свято урочисто відзначається й досі, причому не тільки серед народу, для якого влаштовують у різних містах виставки найрозкішніших хризантем, але й при дворі самого імператора.
Сучасні хронікери розповідають, щр запрошені імператором на це свято повинні з'являтися неодмінно у фраку та в циліндрі. Усі збираються в палаці Данго-Цака, вибудуваному в давньояпонському стилі. Пересувні стіни палацу й традиційні циновки на підлозі дивовижно контрастують з європеїзованими костюмами. Вишукана публіка заповнює гроти, алеї й альтанки величезного парку.
Лунають звуки японського маршу, і з'являється в супроводі почту імператор, за ним — імператриця з придворними дамами. Мікадо обходить ряди запрошених, кожному подає руку й до кожного звертається з кількома милостивими словами, але розмовляє так тихо, що його заледве чують ті, хто найближче.
Після такого привітання імператор у супроводі найзнатнішик гостей вирушає до оранжерей, де виставлені багатющі колекції виведених за літо хризантем.
Серед них зустрічаються кущі, геть всипані квітами — до 800 штук, а то й більше на одній рослині.
Чудесні й незвичайно прекрасні групи людей чи навіть цілі жанрові сцени, створені із хризантем. Описати їх — неможливо. Це якесь дивовижне, виняткове мистецтво, про яке європейці не мають поняття.
«Надзвичайно важко, майже неможливо,— розповідає німецький кореспондент, у якого ми запозичаємо ці відомості,— дати європейським читачам опис цих, якщо можна так висловитись, живих картин із квітів».
Звичайно, і в нас роблять із квітів на клумбах написи, портрети, державні герби, геометричні фігури й силуети тварин, іноді — навіть випуклі, що вивищуються над загальним тлом, подібно до скульптур, або вирізають із самшитів та інших дрібнолистих кущів обриси людей, левів, драконів... Але все те — дитяча забава порівняно із вражаючим мистецтвом японських садівників, витвори яких експонуються в цей день у парку Данго-Цака.