Чужинець в Олондрії (ЛП)

— А дев'яте чудо? — запитав Фінья.

— Хіба ж не може хоч щось залишатися у таємниці? — вигукнула принцеса, сміючись, і Фінья попросив у неї пробачення за власну неввічливість. — Я вже пробачила тобі, — мило відповіла вона. Достеменно, була у неї така привабливість, яка могла б змусити позаздрити самих богів.

Фінья залишився з нею на рік і насолоджувався всіма гарними речами: полюванням на суші й на морі, а також найкращою музикою, вином і конями. Коли рік добігав кінця, вона попросила його залишитися надовше, і він погодився, бо сказав собі, що в іншому сватанні у нього був лише відчай. І він насолоджувався любов'ю принцеси, яка народила йому двійко прекрасних дітей, найбільш захоплюючими полюваннями свого життя, а ще мудрістю птахів. Насолоджувався всіма речами, за винятком того дев'ятого чуда, про яке так і не знав і яке, як вважав, мало бути найчудовішим за усі.

У Фіньї ще дотепер був кульчик, зроблений зі шматочка бурштину, який йому дала у лісі відьма Бродліан і в якому перебувала його помічниця й приручений дух, лубнесс, яка була совою з сумним жіночим обличчям. Одного разу, коли чаклун залишився сам у палаці, він потер кульчик, і лубнесс з'явилася, махаючи крилами, перед ним. — О лубнесс, — відразу заявив Фінья, — я хочу знати дев'яте чудо. — У тобі досі невдоволення нуртує? — відізвалась вона. — Так, — відповів він. — Без цього знання я не можу насолоджуватися іншими чудесами. — Що, навіть і дружиною своєю, і двійком своїх діточок? — перепитала лубнесс. — Навіть ними не можу, — відповів Фінья. — Тоді, — сказала лубнесс, — зробив ти добрий вибір, прийнявши рішення, що буть тобі чарівником. Хіба ти не помітив, що раз на рік дружинонька твоя тебе лиша — дітей з собою взявши, кудись щеза на цілий місяць? — Так, — підтвердив Фінья. — Вона ходить на священну гору за містом, бо такий у неї звичай — молитися на могилі батька. — Що ж, може буть і так, — міркувала лубнесс. — Та як наступного разý вона туди піде, ти піднімися вузькими сходами на самий верх палацу. А як до тебе підлетять її собаки, ти сміло бий ту погань по пащеках снопом пшениці, і тоді вони не пожеруть тебе. Тож увійди в кімнату на вершечку сходів. Всередині горітиме вогонь. І ще там буде інша річ. Ото ту річ ти маєш взять і кинуть у вогонь. Тоді відкриється тобі насправді дев'яте чудо міста. — Якщо я не зроблю цього, то помру, — запевнив Фінья.