Її величність кішка
- Автор: Вербер Бернард
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Terra Incognita
- ISBN: 978-617-7646-29-6
- Переводчик: Соломія Мартинович
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Її величність кішка». Краткое содержание книги:
Вже знайома нам кішка Бастет безтурботно насолоджується життям у паризькому помешканні своєї «служниці» Наталі — адже саме так, на думку автора, коти сприймають своїх господарів. Одного разу все раптово змінюється після масового розстрілу в будинку навпроти. У місті все частіше стаються сутички між людьми, всю планету охоплює хаос, з восьми мільярдів людського населення Землі виживає лише один. Міста захоплюють щури, витісняючи людей, котів, собак та інших тварин у гори, віддалені місцини та на маленькі острівці. Усім видам загрожує знищення, орда щурів на чолі з головнокомандувачем Тамерланом, що має доступ до людських знань і технологій, змітає все на своєму шляху.
Доля людства опиняється в руках невеликої групи котів і людей на чолі з Бастет. Амбітна кішка намагається знайти загальне порозуміння і примирити між собою всі види. Та чи справдяться її сподівання?..
Єгиптяни називали Третє Око «оком Гора».
У йозі та індійських містичних практиках Третє Око пов’язують із шостою чакрою. В наші дні його зображують за допомогою червоної крапки на чолі між очима, трохи вище лінії брів.
Вважають, що інтерес Заходу до Третього Ока привернув у VI столітті до нашої ери грецький філософ Піфагор, який стверджував, що вивчення математики пробуджує від сну та відкриває шлях у невидимі світи.
У природі деякі змії мають Третє Око. В багатьох культурах вважається, що у людей аналогом цього атрофованого зміїного органу є шишкоподібне тіло. Цей орган розташований у центрі нашого черепа, він завбільшки з горошину та має форму соснової шишки. Недавно було відкрито, що всередині цієї залози є кристали шестигранної форми, схожі до тих, що розташовані у внутрішньому вусі.
Функції шишкоподібного тіла наразі маловідомі. Ми знаємо лише, що кровопостачання до нього надзвичайно посилене, зважаючи на його розміри. Воно також чутливе до електромагнітних полів.
Енциклопедія Відносного та Абсолютного Знання.
Том XII
47. Народ свиней
— От побачите, це
зовсім не те, що ви думаєте, — каже Шампольйон, кружляючи над нами.
Какаду махає головою й веде далі:
— Свині — чарівні тварини, з ними варто познайомитись. Особливо тутешні. Вони дуже розумні.
Викрадачі заводять нас до будівлі та голосно рохкають мокрими рилами.
Ми розглядаємо комплекс ізсередини. Це величезне приміщення, зі стелі звисають рейки з іржавими гаками. Внизу — безліч апаратів із колесами, рухомими рядками, великими гострими лезами, які теж крутяться. Навколо цих приладів, які ще досі тхнуть смертю та кров’ю, облаштувалися сотні рожевошкірих свиней з блакитними очима та білою шерстю.
Нас приводять до сцени з ящиків. На ній стоїть величезне шкіряне крісло, на якому сидить худіший за решту кабан. У нього на голові щось схоже на головний убір.
Наталі шепоче:
— Це корона з картону, схожа на ту, що кладуть на королівську галету.
— Що це означає?
— Це символ, він вважає себе королем, — каже служниця. — Крім того, його крісло схоже на трон. Йому відомі людські символи влади.
Я помічаю, що після нашого приходу свині зібралися групками та вмостилися біля трону. Нас нікуди не відпускають. Придивившись уважніше, я помічаю в кабана на голові, під картонною короною, маленьке вічко. Піфагор теж помітив його і тихо промовляє:
— Значить, це він… Кабан, що втік з лабораторії в Орсе…
Папуга почув нашу розмову й пояснює:
— Насправді він був у контакті з науковцями, які дозволили йому під’єднатися до людських комп’ютерів. Одного дня він прийшов у «Ковбаску» та звільнив усіх свиней. Потім він передав їм свої знання. Так він став королем.
Шампольйон злітає та сідає на плече рожевошкірому монарху. Той незадоволено щось рохкає, птах киває головою й летить до нас.
— Його звати Артур, і він повідомив, що на вас чекає судовий процес. Називайте його «Ваша Честь». Це знак поваги в людей, ми дотримуємось його.
Я нахиляюсь до Наталі й запитую:
— Що таке судовий процес?
— Це коли люди збираються, щоб вирішити, хто в суперечці правий, а хто — ні. В кінці ухвалюють рішення й винного засуджують.
— Он як? І для цього потрібне таке велике збіговисько? Я й без них знаю, хто тут правий, а хто ні.
— Скажемо так: коли йде судовий процес, то ціль — щоб потім рішення не можна було оскаржити.
Я помічаю, що король Артур подає лапою сигнал і свині займають місця. Дванадцять свиней праворуч від нас сіли у крісла.
— Це присяжні, — пояснює Наталі.
Інші штовхають нас, показуючи, що наше місце на лавці зліва. Нарешті свинячий король стає та просить тиші. Він рохкає, всі присутні рохкають за ним, стоїть дзвінкий гамір із рохкання й кувікання. Я звертаюся до папуги:
— Що він каже?
— Він каже, що зараз буде процес над двома людьми, яких ми впіймали.
Я помічаю, що його перський акцент іще сильніший, коли його увага чимось зайнята.
— А над нами, котами?
— Наразі Його Честь не згадувала про вас.
Мені відлягло від серця. Вся ця історія зі свиньми не веде ні до чого хорошого. Свинячий король знову щось говорить, і всі схвально рохкають. Шампольйон перекладає:
— Він каже, що в них уже були полонені люди і що вони мали право на апеляцію. Однак людям іще ні разу не вдалося переконати присяжних.
Артур піднімає ратицю, і двоє свиней приносять таці зі срібними ковпаками, які тут-таки знімають. На кожному лежить людська голова з помідорами в роті й зубчиками часнику в ніздрях, у них із вух стирчать гілочки петрушки.