Танки на мосту! Голка в сіні
- Автор: Далекий Николай Александрович
- Год: 1971
- Язык: украинский
- Год: "Радянський письменник"
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Танки на мосту! Голка в сіні». Краткое содержание книги:
Колесник подивився на начальника розвідки, але той мовчав, про щось зосереджено думаючи.
— Якщо все, що ти нам розповів, правда, — звернувся до бійця комісар, — то ти винен тільки в одному: треба було зробити це відразу, як тільки з’явився в загоні.
— Ви б не повірили, — ослаблим голосом промовив Валерій. — Перевірити ж неможливо… Ви б мене списали, та й годі. А так я все ж повоював, на моєму рахунку штук шість фріців, поліцаїв я й рахувати не буду…
— А що тепер з тобою робити?
— Пошліть куди-небудь, — стрепенувся Москальов, з надією дивлячись на комісара. — У саме пекло! Я серед білого дня в тому ж Княжполі яких завгодно фріців порішу. Мені багато не треба — пістолет, пару гранат. Товаришу комісар! Товаришу капітан! Ви ж мене знаєте.
— Знали, та, як виявилось, не все, — сказав капітан. — Отже, Москальов, одержуй свою зброю, сідай, Юрко все це запише. Я за тебе поручуся перед Бороданем, може, й комісар мене підтримає.
— Підтримаю, — кивнув головою Колесник.
— А щодо пекла… В пекло тебе не пошлемо, але до одного чорта в гості тобі, здається, доведеться сходити. Можливо, навіть сьогодні вночі… Чекайте мене.
Начальник розвідки повернувся раніше, ніж Юрко встиг записати свідчення Москальова. Капітан докладно проінструктував Валерія, а потім, міцно потиснувши руку, відпустив його.
Через годину група з трьох чоловік залишила розташування загону. Вони рушили швидким кроком до Княж-поля. Серед них був і Валерій Москальов.
ВІДГАДКИ Й НОВІ ЗАГАДКИ
Голуб плавно спустився Юркові на груди, згорнув різнобарвні крила й почав клювати хлопця в плече… Юрко розплющив очі: в хаті стояв сутінок, але вікна вже вимальовувалися чіткими голубими чотирикутниками, і хлопець відразу ж упізнав людину, що схилилася над ним. Це був листоноша Яшко Краковець, посланий капітаном учора ввечері до Каменя.
— Буди! Є пошта…
Сіровол спав на лаві, в кутку під божницею. Він прокинувся, як тільки Юрко доторкнувся до його ліктя, сів на лавці, розтираючи обличчя обома руками.
— Ти, Яшо? Давай, що в тебе?
— Письмового донесення немає. Вірний чекав біля Каменя, передав на словах. Чотири пункти.
— Все пам’ятаєш?
— Так. Імена лиш записав.
— Юрку, потім запишеш. Давай, Яшо, по черзі.
Листоноша сів на табурет біля капітана й почав доповідь:
— Перше про подію в Кружно, на вулиці святої Терези. Вірний каже, що поліція в ній не брала участі, фашисти поширюють чутки, ніби акцію провели партизани. Будинок згорів, загинули господиня… — Листоноша посвітив електричним ліхтариком на папірець, де були записані імена. — Господиня Ганна Бузок, сестра її чоловіка Марія та Маріїні діти. Вірний просив звернути увагу на два факти. Тієї ночі Ганс посварився з начальником поліції Горновим, мало не набив йому пики, репетуючи: “Будете сунути носа до чужих справ — усіх постріляю!” Ще один випадок. Тієї ж самої ночі зник безслідно хлопець двадцяти років Семен Чувай, що жив на сусідній вулиці. Цей Чувай, як довідався Вірний, учащав до дружини одного поліцая, коли той ходив на чергування. Живе поліцай поруч із будинком, що згорів.
— Скільки, ти сказав, років хлопцеві, що пропав? — поцікавився Сіровол.
— Двадцять.
Капітан пожував губами й запитав:
— Вірний не казав, кому, на його думку, потрібно було палити будинок на вулиці святої Терези і знищувати його мешканців?
— Він вважає, що у цій справі замішаний Ганс, але точно нічого не знає. Тепер про Ганса. Появляється він у місті рідко, в шинках не буває. Кілька разів виїжджав бричкою з охороною — два чоловіки. Охорона змінюється: раніше були солдати, а тепер поліцаї — Шуга і Філінчук.
— Філінчук?.. Не забув?
— Ні. Прізвища я записував. Третій пункт. Німці одержали вагон цементу, розвезли його по дільниці дрезиною, будуватимуть гнізда для кулеметів. І четвертий пункт. Вірний повідомляє про всяк випадок, що гестапівський шофер за останні місяці кілька разів зупиняв машину на околиці Княжполя біля хати, в якій живе одинцем кривий на прізвисько “Немагроша”. Зупинки короткі — полагодить щось у моторі чи доллє води в радіатор і відразу ж їде. Немагроша живе з того, що розводить кролів, голубів, ловить рибу та раків. Вірний повідомляє про це тому, що в Немагроша з’явилися деякі речі — новий піджак, чоботи, капелюх. Можливо, це випадковість, а може, Немагроша чимось догоджає німцям…
Сіровол замислився. Очевидно, історія з Немагрошем здалася йому не вартою особливої уваги, навіть при умові, що ця людина справді робить якісь послуги гітлерівцям. Хіба в них мало інформаторів! Та й новий капелюх ще не доказ, що Немагроша перебуває на таємній службі.