Танки на мосту! Голка в сіні
- Автор: Далекий Николай Александрович
- Год: 1971
- Язык: украинский
- Год: "Радянський письменник"
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Танки на мосту! Голка в сіні». Краткое содержание книги:
— А зброя? — не втерпів Юрко.
— Не поспішай, — відмахнувся від Коломійця Москальов. — Тут, товаришу капітан, сталося щось цікаве. Коли ми вийшли з підвалу на перший поверх, Ганс гукнув: “Філінчук, віддай йому зброю!..” Ви чуєте? Філінчук… Таке ж прізвище, як і в того поліцая, що в лісі на мене мало ногою не наступив.
— Обличчя його не розгледів? — запитав Сіровол.
— Ні, всі на мене світили.
— А він тебе міг упізнати?
Москальов відповів не відразу.
— Навряд. Він мене в лісі бачив усього дві—три секунди. Та й лице в мене тоді було все в крові.
Сіровол заходив по кімнаті, то сповільнюючи крок, то Прискорюючи. Він обмірковував усе, що розповів Москальов. Видно, такі обставини його влаштовували, й він заявив майже весело:
— Ну що ж, Москальов, одягай кепку задом наперед і приступай до виконання своїх обов’язків. Покрутися поміж хлопцями. Хустинка є?.. От і вирушай на побачення з Гансовим агентом. А якщо він вийде на зв’язок із тобою, то відразу не біжи сюди, але й не крийся, що часто буваєш у цій хаті,— ти листоноша, тобі дають таємні завдання, тебе хочуть зробити ад’ютантом Бороданя… Давай!
Пішов Москальов.
Юрко провів поглядом Валерія, котрий ішов зсутулившись, стомленою ходою, наче на плечах ніс вагу всіх випробувань, які доля з такою щедрістю звалила на його плечі. І Юркові чомусь подумалося, що він бачить Москальова востаннє.
Капітан Сіровол був зайнятий своїми думками.
— Юрко, тобі два доручення, — сказав він, наче прокинувшись. — Перше — голуби. Перевір, розпитай, чи є вони тут у когось, але без шуму. Друге: скажи “близнюкам”, нехай прийдуть до мене. Одному відразу ж після обіду, іншому через годину — півтори. А сам приходь на цей час.
Коломійцеві не бракувало службової старанності, однак він повернувся ні з чим. Партизани не могли підказати, де б Юрко міг дістати потрібну йому позаріз пару голубів, місцеві жителі тільки знизували плечима — в їхніх лісових краях цих птахів не розводять. І тільки Стельмах заронив у Юркову душу зернятко надії, підтвердивши, що він і його напарник Портний, сидячи в секреті, бачили голуба, що летів у південно-західному напрямку. Проте який це був голуб — домашній чи дикий, — Стельмах не міг сказати, а Портного Юрко не міг побачити, бо той був на завданні.
Версія про голубину пошту, яка ще недавно здавалася правдоподібною, не підтверджувалася. Бракувало однієї важливої ланки.
Капітан Сіровол досить спокійно поставився до невдачі свого помічника, поцікавився лише тим, хто з “близнюків” прийде першим.
— Голубів шукатимемо, Юрку, — сказав начальник розвідки, акуратно загортаючи в шматочок газети якусь фотографію з обгорілими краями. — А зараз проведемо невеликий психологічний експеримент з обома Когутами. Цілком безболісний. Твоя справа — мовчати й спостерігати.
Експеримент почався з Когута-першого. Той зайшов до хати й зупинився біля порога. Він був помітно стривожений несподіваним викликом і, здається, не міг чи не дуже й намагався приховати своє хвилювання. Судячи з усього, його цікавило лише одне: для чого він був потрібен капітанові? Стояв біля порога й облизував губи.
— Як твоє прізвище? — весело, ледве стримуючи посмішку, запитав Сіровол.
— Когут. Андрій Когут.
Капітан невдоволено похитав головою.
— От тобі й на! Що я тобі казав? Нема Когута в нашому загоні…
— Я гадав, вам справжнє… — збентежився прибулий і ніяково глипнув на мовчазного “писаря”.
— То яке ж твоє прізвище?
— Горбань, — уже бадьоро відповів “близнюк”, — Кузьма Горбань.
— Це інша справа! Звикай…
Уже злагіднівши, капітан почав розпитувати Когута-першого про здоров’я, настрій, про те, як до нього ставляться в роті, й лише після цього перейшов до головного предмета розмови.
— Горбань, я викликав тебе для серйозної розмови.
— Прошу…
— Як ти можеш здогадатися, — продовжував Сіровол, — партизани не такі простаки, щоб вірити кожному на слово. Хотіли б, та не можна. Ми перевіряємо, й перевіряємо добре. Так от, ми перевірили все, що ти розповів. Наші люди були в Кружно і про все довідались. І все, буквально все підтвердилося. Так що співчуваю твоєму горю й дякую за правдиву розповідь. І надалі говори своїм командирам правду, тільки правду, нічого не приховуй. Ось для чого я тебе викликав, Горбань. Ще раз дякую за правду.