Птахи та інші оповідання

Увечері сіла і написала листа своїй подрузі Élise. «…Це прегарне місце, — писала вона, — я розважаюся як звичайно, без чоловіка, bien entendu![42]» Але не додавала ніяких деталей свого завоювання, хоча й згадала про папороть та гарячий полудень. Відчувала, що, коли залишить це неуточненим, Élise уявить собі якогось багатого американця, який подорожує для розваги, самотній, без дружини.

Наступного ранку вона дуже старанно вдяглася — довго переглядала свій гардероб і врешті вибрала сукню значно ошатнішу, ніж заведено над морем, але зробила це навмисне — збиралася спуститися до містечка в супроводі міс Клей та дітей. Був торговий день, людський натовп заповнив бруковані вулиці та площу. Багато було із довколишніх сіл, але чимало й туристів, англійців та американців, які прогулювалися, щоб оглянути визначні місця, придбати сувеніри та поштові листівки, або ж сиділи в кафе на розі, оглядаючи перехожих.

Маркіза спричинила фурор, йдучи своєю характерно лінивою ходою, чудово одягнена, без капелюшка, але під сонячною парасолькою, з двома дівчатками, які вистрибували біля неї. Багато хто озирався, щоб ще раз її побачити; інші виявляли несвідому повагу до її краси, розступаючись і даючи їй пройти. Вона знічев’я поблукала ринком, зробила кілька покупок, які міс Клей поклала у свою торбину, а тоді, так само знічев’я, так само ліниво, весело й дотепно відповідаючи на питання дітей, повернула до крамниці з рекламою «Кодака» та фотографіями на вітрині.

Там було повно відвідувачів, які чекали своєї черги, і маркіза, яка нікуди не поспішала, вдала, що переглядає альбом із місцевими краєвидами, водночас спостерігаючи за тим, що відбувається у крамниці. Цього разу там були обоє, мсьє Поль і його сестра; він в огидно-рожевій сорочці, гіршій, ніж синя, та в дешевому сірому піджаку, а сестра, як і всі продавчині, у чо`мусь блякло-чорному, з шалем на плечах.

Він, напевне, бачив, як вона заходила до крамниці, бо майже відразу вийшов з-за прилавка, покинувши чергу під опіку своєї сестри, і підійшов до маркізи, скромний, чемний, прагнучи довідатися, як міг би їй прислужитися. У його очах не було жодного знаку фамільярності, сліду ближчого знайомства — вона впевнилася в цьому, прямо на нього глянувши. Тоді навмисне залучила до розмови дітей та міс Клей, попросивши міс Клей вибрати фото, які вона хотіла б вислати до Англії. Затримувала фотографа при собі, звертаючись до нього з поблажливістю і своєрідною зверхністю. Навіть зганила деякі фото, що, як вона казала, не віддали належного дітям і не могли бути вислані її чоловікові, маркізові. Фотограф вибачався. Звичайно, згадані фото не віддавали належного дітям. Він готовий ще раз прийти у готель і спробувати знову, без додаткової плати. Можливо, на терасі або в садах ефект буде кращим.