Вибрані твори в двох томах. Том 1

Сині трави. Даль кармінна. Ріки в тумані.

В сяйві мрійному долини і огні, огні.

Там мій дім і та шипшина, що колись я рвав.

Кароока та дівчина, що любив — не взяв.

Там над гаєм, там над краєм неба вдалині рідних птиць веселі зграї і зірниць огні.

Там за гаєм, за рікою голубе вікно.

Там стояли під вербою ми колись давно.

Плачуть струни на гітарі срібні, голосні.

Я зміняв на сині — карі, я забув ті дні.

Тільки сниться даль кармінна в синім шумі трав, кароока та дівчина, що любив — не взяв.

21X11.38

Я не злечу понад землею, не взнаю радості ніде, бо не мені цвіте зорею твоє обличчя молоде.

Настане час, погаснуть сили, як згасло щастя золоте, моя покинута могила навік травою заросте.

Крізь сон я чутиму неначе байдужий крок чужих людей, і не впаде сльоза гаряча з твоїх зажурених очей.

25. IX. З 8

В МОРІ

Сині гори, далина.

1 на морі — тишина.

В небі грою промені.

Ми з тобою на човні.

Мов простори з янтаря.

Я і море, ти й зоря.

8.XII. З 8

РОЯЛЬ

Синій місяць химерною грою опромінив узор на вікні, і ридає рояль за стіною про далекі загублені дні.

Од ридань тих заплакати можна.

Що ти, серце моє, замовчи!

Хтось на клавіші душу тривожну виливає сльозами вночі.

Що згубив ти чи що ти згубила, що тривожиш так душу мою?

Звуків цих зачаровану силу я все дужче і дужче люблю.

Але раптом ридання змінила пісня щастя, мов сяєво — тінь, моє серце на огненних крилах понесла в голубу далечінь.

Гей, ти, доле моя солов’їна, що колись довго гнана була!

Як радію за ту я людину, що загублену радість знайшла.

Грай же, грай! Я всім серцем з тобою, нам життя тільки щастя дає.

І сміється рояль за стіною, наче чує прохання моє.

19.XII. З 8

ВАЛЬС

Зал в огнях. Кружляють пари, хвилі музики пливуть, а у вікна, мов примара, заглядає ночі муть.

Блиск очей, в сплетінні пальці, цигарковий тане дим.

І повз мене в ритмі вальсу промайнула ти з другим.

Промайнули сині очі, серце кинули у тьму.

Він тобі про щось шепоче, ти всміхаєшся йому.

Дивні речі! Я сумую, і журбі немає дна.

А як з іншою танцюю, сумно дивиться вона.

Стихла музика. Сердито я дивлюсь. Огні, огні.

Що то можуть наробити звуки вальса чарівні!

9.XII.38

ВАСИЛЬКИ

Васильки у полі, васильки у полі, і у тебе, мила, васильки з-під вій, і гаї синіють, ген на видноколі, і синіє щастя у душі моїй.

Одсіяють роки, мов хмарки над нами, і ось так же в полі будуть двоє йти, але нас не буде. Може, ми квітками, може, васильками станем — я і ти.