Вибрані твори в двох томах. Том 1
- Автор: Сюсюра Володимир
- Год: 2000
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Вибрані твори в двох томах. Том 1». Краткое содержание книги:
Минають дні, минають ночі, пливуть світи.
В душі моїй ці сині очі завжди, завжди.
20.XII. З 8
СКІЛЬКИ РАЗ
Скільки раз я чую, як співають півні, скільки раз я бачу, як зоря цвіте, як на небі грають фарби переливні і встає за ними коло золоте.
Скільки раз я бачу твої сині очі, скільки раз я чую срібний голос твій,
і, як птиця крильми, солодко тріпоче серце від кохання у груді моїй.
І злітає пісня, молода* крилата, як твоя усмішка, як зоря в гаю.
О, якби-то можна вічно відчувати світ ясний навколо і любов твою! З.ІХ.З8
сполохи
Над вечірнім морем вітер пролітає.
Шум дерев шовковий, хвиль безжурний спів... Сполохи далекі крають небокраї, наче йде за морем бій богатирів.
Пелюстки рожеві, промені останні, блиск мечів невпинний, як гроза в гаю...
Так і ми з тобою в гніві і коханні, так і ми з тобою в вічному бою.
16.ІУ.39
ПІСЛЯ ГРОЗИ
Одгриміла гроза., теплий дощ одшумів, одцвіли блискавиці крилаті...
І назустріч весні я вікно відчинив, — стало сонячно й тихо в кімнаті.
Ти вернулась, прийшла, наче з дальніх країв, мов з холодного царства Вал галли І назустріч тобі я обійми розкрив, — в серці тихо і сонячно стало.
16.ІУ.39
ВЕСНА ПРИЙШЛА
Весна прийшла. І серце тане...
Стою в задумі край вікна.
В садах, квітками осіянна, пливе вечірня тишина.
Надворі хтось сміється дзвінко, і за вікном, де синя мла, майнув берет, немов пушинка...
Вона прийшла, вона прийшла.
7.ІУ39
ВЕСНА
і
Весна у вікна заглядає, хмарки у синяві пливуть, і серце райдугою грає...
“Весна надворі” — тільки й чуть.
А ще недавно люта хуга крилами била у вікно, і ти ламала в тузі руки за тим, чого нема давно.
Вони пройшли, зими тумани, пташки щебечуть край вікна...
Ти усміхаєшся, кохана, — і на душі моїй весна.
Не по дорозі нам з журбою. Сміється сонечко з висот...
І ми вітаємо з тобою весни чудесний поворот.
7.ІУ.39
ВЕСНА
II
Гей, рум’яні мої небокраї, ви, міста гомінливі кругом!
По країні весна пролітає і шумить журавлиним крилом.
Пролітає над полем, над гаєм, сипле квіти з ясного чола, їй у відповідь серце співає, стільки в ньому і світла, й тепла!
Все вона, як усмішка дитини, як усмішка дитини у сні...
І пливуть, як веселки, години і вітання, й музика, й пісні.
Хай сніги простяглися безкраї, сиві хмари закрили блакить, — по країні весна пролітає і крилом журавлиним шумить. 19.XII. З 8
НАМ
Це мені й тобі неба вишина, квіти голубі, радість весняна.
Це тобі й мені віє знов і знов в сонячнім огні крилами любов.
17.XII.38
СТРУМКИ
На полях сніги, як дими, та під ними в глибині десь течуть струмки незримі, щоб проснутись по весні.
Тільки ти одна, мов камінь, тільки в тебе все життя не тече любов струмками під снігами забуття.
19.XII. З 8
ПРОЛІСОК
Розтанув сніг. Гаї привітні шумлять над маревом ланів.
І пелюстки свої блакитні під сонцем пролісок розкрив.
Я мов тону у морі світла, зима в душі моїй пройшла, — й вона, як пролісок, розквітла під сонцем щастя і тепла.
9.ІУ.39
В ПОЛІ
Журавлі прилетіли, журавлі прилетіли, щоки вітер цілує голубий, запашний.
Ми за руки взялися. На лице твоє миле ліг ясного проміння поцілунок палкий.
І проміння, і вітер. Ще додай мої губи, — і з промінням, і з вітром я цілую разом твоє світле обличчя, неповторне і любе.
І так світло і тихо, так привітно кругом.
Журавлина розмова, за рікою діброва, хвиля хвилю цілує. Дай же губи твої!
Там далеко-далеко вже зоря злотоброва крила ніжні простерла на примарні гаї.
А за тими гаями розляглася столиця і єднає з огнями дальні неба огні.
Ця краса тільки може в сні дитячім присниться. У блакитному полі ми з тобою одні.
Тільки даль, тільки трави, тільки вітер ласкавий, і в блакиті над нами журавлі, журавлі.
Гей ви, роки жемчужні, гей, життя кучеряве, в небі зорі чудесні і любов на землі!
6.XII.38
ЧОМУ?
Тополі цвіт, тополі цвіт. Вода в цвіту.
Шепоче вітер поміж віт. Ми — на мосту.
І люди йдуть, усі в цвіту, як в перший сніг.
Чому, чому хвилину ту я не зберіг?
18.ХІІ.38
НЕ ЗАБУДЬ
Калина цвіте над водою, і небо над нею сія, як пісня моя над тобою, любов неповторна моя!
Орел за теплом і красою летить на далекі моря, як серце моє за тобою, моя невгасима зоря!
Розквітла веселка в просторі, в ній сонце промінням горить, як очі мої в твоїм зорі, моєї любові блакить!
1 небо, що вітром клекоче, і сонце й орел, не забудь, це — пісня, і серце, і очі, що тільки тобою живуть.