Майдан. (Р)Еволюція духу
- Автор: Мухарский Антон Дмитриевич
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- ISBN: 978-966-97425-1-3
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Майдан. (Р)Еволюція духу». Краткое содержание книги:
Публічні інтелектуали, громадські діячі, філософи, історики, письменники, художники, герої й очевидці революційних днів української історії в щоденниках, есе й ексклюзивних інтерв’ю розповіли про темний і світлий бік Майдану, версії причин і наслідків, «білих плям» і таємничих збігів у подіях листопада-лютого 2014 року.
Видання розраховане на коло читачів, яким цікава контраверсійна точка зору на українську історію, політику і культуру.
— Виктор, нам не нужны твои деньги.
17 лютого 2014 р.
— Люди Майдану завжди можуть втекти в Нарнію, Вікторе Федоровичу. Шафи є, шухляди є, криївки є, внутрішня еміграція є, зовнішня еміграція є, Інтернет є, психлікарні є, тюрми є, цвинтарі є... А куди ви втечете від Майдану, Вікторе Федоровичу?
22 лютого 2014 р.
Колись, у далекому майбутньому, через сто або двісті років, українські діти перегортатимуть свої підручники з історії, де буде така тема: «Українська революція 2013-2014 року. Десовєтизація. Декриміналізація. Люстрація». А в темі буде параграф: «Як усе починалось». І ось у цьому параграфі, я переконаний, буде цей ФБ-статус Мустафи Найєма. Як у сучасний підручниках — цитати з літописів, хронік, документів, декларацій, заяв, маніфестів, протоколів, відозв та іншої історичної документації.
І от коли мені кажуть «Не перебільшуйте ролі соціальних мереж. Менше сидіть в Інтернеті», я згадую цей приклад у якості контраргументу і відповідаю: «Я не перебільшую, але й ви не применшуйте».
— Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами «Я готов». Как только наберется больше тысячи, будем организовываться.
4 квітня 2014 р.
Завен Баблоян вчора написав, мовляв, потрібна назва для нашої революції і недостатньо називати її «Євромайданом» і «Революцією Гідності» — потрібне якесь потрапляння в десяточку. Як було із «Помаранчевою революцією» чи «Революцією на граніті».
Я спочатку подумав, що можна було би прив’язатися до якогось предмета — балаклави, шини, бейсбольної біти. Революція біт і шин, бітте шьон. Або до якоїсь людської якості. Революція терпіння. Революція впертості.
Але все це не те, бо не окреслює явища вповні, торкаючись якогось лише одного аспекту.
А щойно я згадав про свої переживання і про один невеличкий факт зі свого перебування на Майдані.
Так-от, за весь час я не випив жодної краплі алкоголю. Хоч підстав було море, а нагод ще більше. Я ніколи доти не мав проблем із алкозалежністю, але спиртне супроводжувало мене все життя. Як правило, для веселості та проведення часу. І я знаю, що з алкоголем було би легше все це пережити. Легше на морозі, легше спати, легше писати...
І я подумав, що всі люди, незалежно від долі своєї участі в революції, чимось таким поступились. Хтось не бухав, хтось пішов з роботи, хтось розсварився з ріднею... Революція завжди зачіпає якісь екзистенційні аспекти, щось різко і глибоко змінює в житті. Тепер я знаю, що якщо я пережив це все без краплі алкоголю, значить, він мені не потрібен узагалі.
Тому я думаю, що це була Революція Волі — у вузькому і широкому значенні цього поняття.
Юрій ВИННИЧУК
— письменник, колумніст, редактор, літературознавець, перекладач. Народився 1952 р. в м. Станіславові (тепер Івано-Франківськ). Закінчив філологічний факультет Івано-Франківського педінституту ім. В. Стефаника (1973). Працював вантажником, художником-оформлювачем, режисером, сценаристом Львівського естрадного театру «Не журись!» (1987–1991), редактором відділу містики та сенсацій львівської газети «Post-Поступ», головним редактором газети «Гульвіса» (1995–1998). З 2006 р. — головний редактор «Post-Поступу». Книги прози: «Вікна застиглого часу» (2001), «Діви ночі» (три перевидання), «Житіє гаремноє» (1996), «Ги-ги-и» (2007), «Груші в тісті» (2010) та ін. Краєзнавчі книги: «Легенди Львова» (6 перевидань), «Кнайпи Львова» (2000, 2001) та ін. Антології: «Огнений змій» (1989), «Казкова скарбниця» (3 книжки) та ін. Твори перекладалися в Англії, Аргентині, Сербії, США, Франції та ін. Переклав з чеської твори Б. Грабала «Вар’яти» та «Я обслуговував англійського короля». Відомий літературною містифікацією під іменем уявного середньовічного ірландського поета Ріанґабара. У 2012 р. за скандальний вірш «Убий підараса» комуністи звинуватили поета в порнографії і закликах до повалення існуючого політичного ладу. Двічі лауреат премії «Книга року Бі-Бі-Сі» за романи «Весняні ігри в осінніх садах» (2005) і «Танго смерті» (2012). Живе і працює у Львові.
Імперська срачка
Коли я перебував 2000 році в Америці, на одній із презентацій мене запитали, що, на мій погляд, може об’єднати українців. Я відповів. Відповідь моя викликала нерозуміння, а подекуди обурення.