Майдан. (Р)Еволюція духу

Зрештою, навіть українські росіяни не бажають путінського раю. А кожен кримчанин може особисто переконатися у що перетворюється місцевість, яка потрапляє під протекторат Росії. Колись квітучі привабливі курорти Абхазії нині уже нічим не відрізняються від покинутих і занедбаних шахтарських поселень Донбасу. Навіть росіяни не їдуть відпочивати туди.

А однак та облуда, в якій перебувають росіяни, вражає. Про це свідчать «братські» висловлювання представників духовенства РПЦ. Вони з ентузіазмом нас ділять і розмежовують: «Возможное решение — это отделение Восточной Украины от Западной и присоединение Западной Украины, возможно, к Польше или к кому-то еще, так как они самостоятельно управлять не умеют, нет опыта такого, никогда не имели своей власти». Саме так висловився «миссионер и богослов, протоиерей Олег Стеняев».

А як він орієнтується у богоугодних справах, свідчить його переконання, що в Україні тому домінують західні українці і тому стає їх усе більше і більше, що «в Римско-католической и Греко-католической церкви аборты категорически запрещены».

Тобто визнати, що моральність на Заході вища, а рівень алкоголізму і наркоманії нижчий, він не може, а от молоти маячню про заборону абортів — залюбки.

Депутатка Лєна Бондарєнка розродилася епохальним спічем: «Как могут жители западных областей Украины, которые, в большинстве своём селяне, необразованные, полузомбирован­ные, разобраться и понять сколько полезного, сколько добра делает для Украины Виктор Фёдорович Янукович? Никак. Они вообще слабо разбираются хоть в чём-то, кроме своего домашнего хозяйства… да и там не очень чтобы разбирались. И вот у них на поводу должна идти Партия регионов, сплошь состоящая из высокообразованных специалистов и профессионалов? Не будет этого, это маразм!..»

Авжеж, тут є трішки правди: на Західній Україні ще збереглося чимало сіл, у яких люди живуть краще, аніж у донбаських містах. Але хай би Лєна Бандарєнка відповіла: як так сталося, що високоосвічені спеціалісти довели країну до кризи? Де те фантастичне покращення, яке було обіцяне?

Недалеко втекла від Лєни Ганна Герман, заявивши, що в той час, як шахтарі годують країну, галичани б’ють байдики на Майдані. Таке враження, що ця дама взагалі втратила орієнтацію у просторі і часі. Досить було б поглянути на таблицю державних дотацій, щоб переконатися, що Донбас давно вже нікого не годує, а дотації пропадають у кишенях можновладців.

Галичани і ширше «западенці» як кістка в горлі для злодійської влади. Нардеп Дмітрій Святаш теж обізвав галичан різними поганими словами та висловив надію, що оскільки в нас існує «реально две страны», то рано чи пізно цей неприродній альянс розпадеться.

Правда, дісталося не тільки галичанам, бо «канадская и американская диаспоры — потомки трусов, сбежавших из своей страны», а нині це, ясна річ, «уроды». Святаш, мабуть, і галичан вважає такими, що втекли зі своєї країни, хоча втекли вони з чужої країни. Як і українці, що емігрували наприкінці війни, рятуючись від сталінського режиму. Вибираючи поміж Колимою і Америкою, вибрали друге.