Крутая плюс, або Терористка-2
- Автор: Меднікова Марина
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Кальварія
- ISBN: 966-663-169-5
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Крутая плюс, або Терористка-2». Краткое содержание книги:
Ми ж ніколи не розлучимось. І ніколи не помремо…
Зірка тихо плакала.
— Заїдь до Маріванни… Я не можу додзвонитися. Як вони? — перевела розмову.
— Не турбуйся.
Юрій Шевченко, лікар, цілитель, мастак на отрути і протиотрути, видавався в місті недоречним, як кожух у лазні. Довге, побите сивиною волосся перетікало в бороду, затуляло груди. Мишачого кольору сорочка-косуха навипуск, підперезана шкіряним очкуриком, м’які чобітки з заправленими холошами. Карл Маркс укупі зі Львом Толстим. Утім цілитель удовольнявся Зірчиним: Щезник.
Приїхав маршруткою з села до Києва. На зустріч із сином. Дорогою водій грав російський блатний шансон. Над лобовим шклом біліло:
«Тута, тама й здєся зупинок немає». Зі стін салону посміхалася мать городов руських Лілія Крутая в оточенні щасливих дитячих писків. Сама собою вигравалась у Щезникові мелодія: я їду на зустріч із сином, у мене є син, син мене чекає, мене чекає син. Син — гарне слово. Підемо з сином… загадаю синові… син приїхав… учора сина не було, а зараз син чекає…
Жінку з прокуратури на прізвище Кулик, яка йому дзвонила, Щезник згадав. Як не забував судового процесу, що колись звів їх докупи. Студентський швидкошлюб з меткою й метикованою подавальницею з їдальні Лідочкою Олійник давно б вивітрився і з оперативної, і з базової пам’яті, якби плин життя не зробив примхливого повороту, викинувши на його берег уламки першого сімейного човна. Симпатична, усміхнена чепуруха з амбітними замірами стати за його допомогою дружиною академіка раптом виринула з чорно виру часу зловмисницею, злодійкою, дітовбивцею… Травматично засіло повідомлення судді:
Лідія Олійник від першого шлюбу — з Юрієм Шевченком — мала двійню. Дівчинка за нез’ясованих причин померла після пологів. Хлопчик зник разом з матір’ю. Згодом казали — слід загубився аж в Америці.
Виходячи з маршрутки, Щезник забив лоба.
Підвів погляд. Над виходом чесно попереджало:
«Місце для биття головою». На Щезника чекав джип, подібний за розмірами до залізничного вагона.
— Ти не хочеш попрацювати за професією?
Питання заскочило Кулик. Якраз збиралася додому і подумки мчала до вечірньої казки синові.
Крутая вже зненавиділа капелюхи. Тішилася свіжою густою гривкою, що кучерявилася на місці колишніх незагойних шрамів і лисин. Кандидатка в мери полюбила розглядатися в люстро.
— Хочу прибрати до рук один перспективний бізнес, — сказало віддзеркалення Крутої віддзер каленню Кулик. — Поки там не завізно. Бо коли справжні глитаї доберуть, що й до чого, за місце розпочнеться ядерна війна.
— Напруж Стаса. Мені вгору ніколи глянути.
— Стас — продукт епохи. Безпринципний і нерозбірливий. Пильнує лише черги до каси.
Відкрити йому адресу поля чудес — вірний шлях до збанкрутування. Як сам не скористається, то комусь продасть.
— А мені не боїшся?
— Ти порядна, як піонер герой Валя Котик.
— Гадаєш, це брудна лайка?
— Наоборіт. Для нас, двигунів і локомотивів історії, такі мамонти, як ти — знахідка. То — візьмешся? Не наказую, а вмовляю, бо маєш попрацювати, як на себе…
— Воно мені треба?
— Не чіпляйся до слів. Там відкриваються такі висоти глибини… Готуймо вантажні ваги. Для грошей.
— Слухай, Лідко. Навіщо тобі все?
— Влада бажань. І поклик можливостей. Не часто співпадає. Ви всі, порядні та чесні, дивилися на мене… як на таргана. Їсть з однієї з вами хлібниці, але ви гидуєте. Я казилася: що ж таке знаєте ви всі, і чого не знаю я… Зірка — високоморальна панія, а я була, є й зостанусь непотребом. І закортіло подивитися, чи ви такі пухнасті лише в бідності, бо нездатні… А як зблиснуть грубі гроші, то луска з вас і полетить вусібіч. І ви станете зі мною однієї крові… Я доведу, що Лілія Крутая розумніша, метикованіша, сильніша за тебе і всіх твоїх Зірок, стулених докупи… І гарніша вдвадцятеро.