Крутая плюс, або Терористка-2
- Автор: Меднікова Марина
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Кальварія
- ISBN: 966-663-169-5
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Крутая плюс, або Терористка-2». Краткое содержание книги:
Як просто ти жив досі, чоловіче, які дрібниці вважав за непереливки…
«От і настав день виборів мера нашого міста.
До виборчих дільниць зранку пішли люди. Всі добре усвідомлюють: від голови міста залежить наш з вами доброжиток. Від політики й практичних дій того, хто наступними роками очолить столицю, очікують уваги до всіх і кожного. Перед головою висувають не тільки й не стільки політичні вимоги, в ньому хочуть бачити передовсім доброго господарника, уважну й чуйну людину, справжнього батька міста. Втім, на цю посаду претендують і кілька жінок. То у висліді виборів можемо отримати і дбайливу матір міста. Ми інформуватимемо про перебіг подій на київських виборчих дільницях, покажемо й розповімо, як і кого обирають кияни».
Ткач відпрацьовував крутий гонорар на совість.
Хоч би про що розводився, тлом, другим планом, для годиться прикритим серпанком обов’язково об’єктивної інформації слугувала мать городов.
«Ось і зачинилися двері виборчих дільниць.
Комісії підраховують бюлетені. За попередніми даними, вибори визнано такими, що відбулися.
Відсоток виборців, що виявили свою активну життєву й громадську позицію, уточнюють. Але вже ясно, що понад половину проголосувало. Це — успіх. Ми дістали й проаналізували дані опитування на виході з дільниці після голосування.
— Я — за Григорія Саливоненка. Давно час упорядкувати збирання сміття. У мене дочка живе в Празі, то там штрафують, хто викидає сміття, не сортуючи. Народний банкір втрапив у яблучко.
— Лілія Крутая — жінка хазяйновита. Зробила свій бізнес, допоможе й нам. І діток бідних підтримує.
— Крутая — це круто! Упс! Вау!
— Я нікого із ніх нє знаю. Голосовала за Крутую, как дочка сказала…
— Саливоненко — наш голова…
— А Крутая — шия.
Це опитування ще раз підтвердило прогноз Центрвиборчкому, що не минути другого туру виборів. Лідери — Григорій Саливоненко, народний банкір, і Лілія Крутая — мать городов руських».
Олег Ткач дав знак операторові: знімання закінчено.
— Завтра зранку — на причал.
Зранку на причалі, подбавши про гарну картинку за спиною, Ткач провадив далі.
«Наша знімальна група побувала в обох штабах основних кандидатів у мери. І там, і там нас зустріли зачинені двері. Черговий у штабі народного банкіра повідомив, що наразі не знає, де Саливоненко. Мабуть, відпочиває, сказав він.
А Лілію Іванівну Круту ми розшукали на річці.
Бачите цього красеня пароплава? Сьогодні його надано дітлахам.
— Ліліє Іванівно, що тут відбувається?
— Вихідний день. Хочу потішити дітей сиріт.
Нехай подихають повітрям, погуляють, накупаються. Їдемо на річкову прогулянку.
— Очікуючи результатів виборів — хвилюєтеся?
— Ні. Не маю часу хвилюватися. Мені своє робити, стану я мером чи ні. Ніколи не покину добродійництво. Бо шматок у горло не лізе, коли знаю, що комусь поруч погано…
— Бажаю вам перемоги!
— Побажайте її собі. Бо як стану головою, всьому організмові міста буде краще!
У Центрвиборчкомі повідомили. На виборчі дільниці з’явилися шістдесят два і вісім десятих відсотка зареєстрованих виборців. Чимало. Зважаючи на час відпусток. У першому турі з великим відривом від інших кандидатів перемогли Саливоненко Григорій Петрович та Крутая Лілія Іванівна. Їх розділяють нуль п’ять відсотка голосів на користь Григорія Саливоненка. Виборчий марафон триває. Дату наступного туру голосування визначать пізніше».
— Тепер кончаєм, бо числа не знаєм і календаря не маєм.
— Що ти мелеш, Стасе?
— Місяць у небі, год у книзі, а день такий у нас, який і у вас. За це поцілуй у сраку нас!
— Тут дами!
Стас, потягнувшись, підвівся з канапе, пройшовся офісом. Сьогодні тут зібралися всі — від Зіньки до головбуха Стратонівни.
— Ти на кого батон кришиш, Саврадимич! Я не мелю, Зінаїдо Михайлівно, а цитую. Вишуканішої прози, ніж лист козаків Запорозької Січі султану Османської імперії Мохамеду Четвертому, я не знаю. «Свиняча ти морда, кобиляча срака, різницька собака, нехрещений лоб, мать твою…» І далі за текстом. Так ми відповімо Грицькові Саливоненкові. Отож, нас відділяє від повного щастя і комунізму на окремо взятій території нашого офісу нуль п’ять відсотка голосів виборців.
Радше, цілий відсоток. Бо нам треба не зрівнятися з вищезгаданим Грицьком Саливоненком, а випередити його. Дрібниця, здавалося б. «Не будеш ти, сучий ти сину, синів християнських під собою мати, твойого війська ми не боїмося, землею й водою будем битися з тобою, распро… твою мать». Симфонія, млін! Київ вартує того, аби на фініші висолопити язика… Ось калі ми в Явропу гету ускочім! — погляд Стаса замріявся.