Історія польсько-українських конфліктів т.3
- Автор: Сивицкий Николай
- Серия: Історія польсько-українських конфліктів #3
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: ім. Олени Телыги
- ISBN: 966-7601-62-5
- Переводчик: Петренко Є
- Жанр: История
Электронная книга - «Історія польсько-українських конфліктів т.3». Краткое содержание книги:
Кожного, хто високо оцінив важливість і актуальність виходу в світ трьох томів книги Миколи Сивіцького «Історія польсько-українських конфліктів», просимо приєднатися до нашої сердечної вдячності п. Ярославі Барусевич та Дослідній фундації ім. О.Ольжича в СІЛА за сприяння у виданні цієї книги.
Збиранням цих даних ніхто спеціально не займався. Перелік сотень беззахисних цивільних людей, постріляних і спалених живцем у тому чи іншому селі, дає підстави припускати, що якби оголосити звернення чи конкурс на спогади української сторони, як це зробив Осередок воїнів АКі споріднені польські інституції, то хто знає, чи не виявилось би, що замовчувані злочини польських націоналістів (і комуністів) на Закерзонні в цілому не поступаються за чисельністю перед злочинами українських націоналістів на Волині.
Підкреслюємо: за чисельністю. Бо щодо пограбування польська сторона — партизани і цивільне населення, були поза конкуренцією. На пограбування українського майна з'їжджалося по 200–300 і 600 возів (документ 84), у цій справі був надісланий рапорт Хрущову (документ 80), представник України просив прем'єра Польщі про застосування заходів «для боротьби з грабіжниками і бандитами», які переслідували українське населення (документ 77) — у польських публікаціях подібних скарг на українську сторону не знаходимо. Бо ж дії обох сторін були спричинені різними вихідними ситуаціями.
УПА мордувала поляків на Волині й у Галичині не для грабунків, а тільки тому, що вони стали на перешкоді реалізації головної мети українського народу — отримання незалежності на всіх батьківських землях; по-друге, що спричинили винищення українського населення у його власному домі. Поляків ввічливо попереджали, що як небажані особи вони мусять під загрозою смерті залишити українську землю. Вбивали лише після завершення визначеного терміну: Поляки називали це бандитизмом.
Польську позицію розкривають наведені документи.
Грабували і мордували українців Закерзоння всі без винятку партизанські підрозділи, що складалися з людей, вихованих на безправ'ї міжвоєнної Польщі, на грабунках під прикриттям права (державних декретів) «маєтків і поселень, які становили власність православного духовенства», на руйнуванні й грабуванні храмів, на зневажливому ставленні до людей «другої категорії». Ці чинники впливали на традицію цілого покоління поляків на непольських етнічних землях:. Решту зробили ліс, воєнне озвіріння, вказівки еміграційної влади, яка мріяла не тільки про безоглядну чистку українського Закерзоння, але й про ліквідацію українців на території всієї Західної України. Під цим планом підписувались і лісова братія, і державна влада комуністичної Польщі, висилаючи військо на ліквідацію «банд УПА». Це «Людове» Військо Польське (34-й полк піхоти) розстрілювало серед білого дня у Завадці Мороховській цивільне українське населення, старих людей, жінок і дітей.
І це вже польський бандитизм, який виростав на ґрунті українських Турковиць.
Здавалось би, що то — давня справа, не варта спогадів, безславна сторінка історії, що є важливіші проблеми. Очевидно. Легше, одначе, людину здеморалізувати, ніж ушляхетнити. Проблемою є, чи вбивця і воєнний грабіжник зможе виховати світле потомство. А якщо таких «вихователів» зберемо тисячі, то проблема заслуговуватиме на увагу, застереження, ставлення до неї як до суспільного явища.
Бо якщо нині дегенерати палять церкви (Грабарка, 1990), нищать цвинтарі (Раколупи на Холмщині, Лосинець у Замойському, (1993) і простягають руки до Матері Божої у монастирі, то мимоволі виникає настирливе запитання: у якій країні живемо?
КРЕМЛІВСЬКЕ ВИЗВОЛЕННЯ
«Українська Головна Визвольна Рада намагається дійти до порозуміння і мирного співіснування зі всіма сусідами України на засаді взаємного визнання прав на власну державу на етнічних територіях кожного народу».
(Витяг з Політичної Декларації УГВР від червня 1944 р., ст. III, 6. — С. 5).
ПОЛЯКИ — ОДВІЧНІ ЗАХІДНІ СУСІДИ!
Спільна недоля об'єднує наші народи. Московський і німецько-австрійський імперіалізми не раз протягом століть нападали вже на наші народи.
Однакова доля чекала на нас також на початку нинішньої імперіалістичної війни. Польща і Україна стали ареною довгої і страшної за наслідками війни. Як німецький, так і більшовицький імперіалізми відразу розпочали нищення обох народів. А тепер кровожерливий кремлівський імперіалізм заливає кров'ю і плюндрує наші і ваші землі, утискає обидва народи тяжким більшовицьким ярмом.