Хроніки Якуба Вендровича

®ббиті шкірою двері кабінету відомого американського режисера привідкрилися і всередину прослизнув відомий у певних колах бізнесмен Павел Скорлінський.

Побачивши гостя, режисер щиросердно встав і потис йому руку.

- Ласкаво прошу, присідайте і відпочиньте, -легким жестом показав на м'яке шкіряне крісло, яке стояло за метр від них. - Я прочитав лист, який отримав від Вас і зараз мене ще переповнюють емоції від прочитаного. Розкажіть, будь-ласка, все, - я наполягаю.

- Моя країна - це омріяний край для створення і зйомок фільмів, - Скорлінський витягнув із папки грубий конверт, туго набитий фотографіями. - Погляньте, будь-ласка, ось на це...

- Це щось схоже на давно покинуту військову базу...

- Так, це і є давно покинута військова база. Оригінальна. Повністю покинута. Знаєте, що це означає? Там все зникає, розчиняється або розкладається: танки, літаки... це все можна купити за безцінь, навіть дешевше, ніж на точці при-ймання-продажу металобрухту, тому що за вивіз цього ж таки металобрухту транспортом на переробку ще заплатити треба! Або ось це...

- Містечко має такий вигляд, ніби через нього пройшло потужне торнадо.

- Це Яроцін - райцентр після святкування випускного. А тут Ви можете побачити закинуту фабрику, склад, гаражі, шахту...

- Наскільки я розумію, Ваша фірма...

- Так. Нам під силу надати Вам будь-яку автентичну декорацію для зйомок блокбастера. Звичайно ж, на взаємовигідних умовах. Ось Вам також і перелік орієнтовних цін за проживання у наших готелях. А ось і ціни на алкоголь.

Режисер не приховував задоволення. Посміхнувся і каже:

- Ну що ж. Враховуючи такі обставини, я готовий перенести зйомки мого культового серіалу на ваші угіддя. То як Ви казали називається країна?

- Польща.

- Це десь в Європі?.. А й справді, мені потрібне якесь невеличке село, закинуті напівзруйновані будинки, ватаги здичавілих тубільців...

- Жодних проблем, - посміхнувся Скорлінський. - Я саме пригадав такий райончик, який ідеально підходить до Ваших описів. Його назва...

Войславіце. Якуб Вендрович зосереджено вдивлявся в екран телевізора, який нещодавно бармен привіз із міста і розташував у кутку бару, щоб людей заманювати. А було чим! Саме показували чергову серію культового американського серіалу.

- От блін - сказав обурено. - Ось так в житті буває - прилітають до нас тут ці маленькі сукін сини на літальних тарілках і давай нашим людям різний металевий непотріб у мозок вставляти.

- А, ви про це?.. Так це ж така темнота для запудрювання мізків глядачам, - сказав бармен, доливаючи Якубу в гранчак.