Хроніки Якуба Вендровича
- Автор: Піліп'юк Анджей
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Жанр: Юмористическая фантастика
Электронная книга - «Хроніки Якуба Вендровича». Краткое содержание книги:
- Ти диви. Там зараз лазять нормальні люди. Мабуть, це раби тих зелених. Припаяли людям в голови імпланти і ті ходять тепер, як зомбі, і виконують їхні бажання.
- Курва! - Якуб рідко висловлювався нецензурно і тільки за потреби. Зараз був, власне, саме той випадок. - Поналітали тут із космосу на мою землю і давай свої права качати! Я цього так не залишу!
Тихенько підкрався у хлів. Дістав із сіна старі вила. Друг взяв у руки косу.
- Добре було б ще захопити з собою кілька пустих мішків, - запропонував. - Так, для трофеїв.
Тишком-нишком пішли полем із пшеницею. Коли вже майже підкралися, літальна тарілка несподівано загула і здійнялась.
- Холера, - вирвалося з уст Якуба, - змились, козли.
- Цікаво, що вони тут шукали? - запитався старий козак. -Може, вони того, хотіли тут поле замінувати, щоб тих кінош-ників ліквідувати? А то ті про них фільми знімають, а зеленим чоловічкам це не подобається...
- Не дозволимо наших підривати! - екзорцист потягнув ще один ковток для сміливості. - Треба знайти боєприпаси і роззброїти їх!
Повертатися вирішили іншою дорогою через трави для покосів. Несподівано за кущиком наткнулися на маленького зеленого паразита. У паразита були дві ноги, дві руки і голова з непропорційно великими чорними очима. Якусь мить Якуб зі своїм другом та іншопланетянин дивилися один на одного з подивом. Але то була лише мить. Потім екзорцист вміло замахнувся мішком і зелененький потрапив до мішка, який дідок легко закинув на плече.
- Звалюємо! - встиг крикнути наляканому другові Якуб, і вони обидва побігли щодуху. Зупинилися лише біля хліва. Інопланетянин, мабуть, отямився і почав щось невідоме викрикувати.
- Яка дивна мова, - зауважив екзорцист. - Закрий рот, а то каструю тебе, як порося!
- Цікаво виходить, - філософствував Семен. - Звичайно, це інопланетяни викрадають наших, але щоб наші викрали зеленого, то ще такого я не чув!
- Врешті-решт мусить колись бути той перший раз, - підморгнув йому Якуб.
Інопланетянин, мабуть, не зрозумів у чиї руки він потрапив, тому що він і надалі викрикував щось своїм писклявим голоском. Заспокоївся лише після того, як Семен розбив об його голову пляшку. Непритомного чоловічка поклали і добренько прив'язали, розтягнувши на столі в хліву. Стіл був липкий, бо Якуб, зазвичай використовував його для четвертування свиней.
- І що далі? - перепитав старий козак, попиваючи для дезінфекції прямо з апаратури Якуба, яка стояла в кутку. - Коли за ним повернуться його дружбани, буде спекотно!
- Спокійно! - заспокоїв його Якуб. - Коли вони повернуться, від нього залишаться лише кісточки.
- А що ти хочеш із ним зробити?
- Зараз він у мене відчує, як це носити в голові металевий брухт, - екзорцист ніс в одній руці дрель, в іншій - кусок ржавої підкови.
- Чекай! Але вони нашим вшивають мікропроцесори, а не куски підков! - Семен намагався бути справедливим.
-1 що, вже й нам не можна? Ну гаразд, якщо така вже у них галактична традиція, то і мікропроцесор знайдеться.
Десь в кутку хліва були розкидані залишки туристичного радіо. Якуб взяв у жменю різні деталі.
- Ну що, впаяємо йому декілька!
- Ну, до діла!
Натиснув на кнопку в дрелі й згасло світло.
-Холера, пробки полетіли і ще й у такий момент!
- А може це інопланетяни догадались і кабель перерізали? Краще звалитиі
- Це що я маю з власного хліва втікати? Не дочекаються, карлики зелені!
- Якуб, а ти пам'ятаєш, що вони зробили з Білим Домом у День незалежності.
- Блін, думаєш, що вони можуть і МІЙ хлів отак в повітря висадити?
- Звичайно. І хлів, і хату, і все подвір'я...
- От сукін синиі Іди, стій в дверях і паси, чи не летять!
В цей момент увімкнулося світло.
В приміщенні пролунав пронизливий крик інопланетянина. Мабуть, сверління дреллю йому не сподобалося.
- Якуб, летять! - крикнув Семен. - Втікаймо, поки вони нас на шкварки не перетопили!
- Подавляться! - і Вендрович дістав з-під копиці сіна гранатомет. - Зараз я їм покажу, як задиратися з родовитими партизанами Войславіц! Прикрий мене! - і подав другу автомат ППШ...
- Ви., ви - брехун і корупціонер! - у відомого американського режисера просто не вистачало слів від образи на бізнесмена Скорлінського, який сидів навпроти нього. - Я Вам довірився, а Ви, Ви.. І це Ваша омріяна фабрика зірок?! Найбільш антуражна і натуральна площа для зйомок?! Та в мене через Вас... Та протягом лише двох днів зйомки в нашої бригади викрадено три автомобілі, а головного актора, телезірку, майже до смерті напоїли! Та ти хоч розумієш наслідки?! Вони змушували пити самогон склянками! Добре, що хоч лікарі наступного дня в лікарні його відкачали, а жовтуху, то йому ми вже в Америці вилікуємо... А літальна тарілка?! Ти хоч знаєш, скільки коштувало її виробництво?! Японці склали для нас лише єдиний екземпляр! Її, як решето, з автомата обстріляли, ще й з гранатомета додали! Слава Богу, що хоч ніхто не загинув... Хоча пропав один актор, ліліпут. Знайшли його з трепанацією черепа! Якісь садисти сверлили йому в голові дреллю і запихали туди деталі від транзистора! Так мене тепер профсоюз розірве на шматки через виплату страховок!