Хроніки Якуба Вендровича
- Автор: Піліп'юк Анджей
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Жанр: Юмористическая фантастика
Электронная книга - «Хроніки Якуба Вендровича». Краткое содержание книги:
- Вот скажи нам, а ти багато заробляєш на тих фільмах? -запитав Семен. - Бо якщо хочеш, ми тут в нашій околиці можемо для тебе і будиночок підходящий знайти, недорого.
Агент нічого не відповів, але вже без сторонньої допомоги сам собі налив третій гранчак і відразу випив залпом половину.
- Браво! Все зрозумів, хоча трохи й дивакуватий якийсь, -втішився бармен. - А давайте я свого сина покличу, то може він нам допоможе і щось перекладе, гаї
- А давай, клич, - Якуб поставив перед гостем другу пляшку.
На такий дружній жест американець хотів був вже протестувати, але Семен рекомендував:
- Дають - пий. Тобі потрібно імунітет виробляти. Пригодиться в тій Гамериці. У вас там кажуть спирт із кукурудзи роблять.
- А може він і привик лише до кукурудзяного, через те його так тут викручує? - осіяло Якуба. - От завтра я й спробую наставити самогону на кукурудзі.
- А він надовго до нас? - пролунав голос з натовпу зівак, який вже зібрався навколо столу.
Агент, здається, зрозумів питання і відповів, але знову кудкудаканням.
- Ну і як з ним говорити? - важко зітхнув Якуб.
І тут якраз підійшов бармен разом зі своїм сином.
- Во, бля - щиро не стримався від здивування хлопчина, побачивши достойного гостя, який нерівномірно похитувався і вже ледь сидів за столом.
- А ти, синочку, слідкуй за висловлюваннями, холєра, -повчально сказав батько і дав підзатильника синові.
- Так це ж ВІН!
- Ми бачимо, агент Мундик з телевізора, - заспокоїв його Якуб. - Запитай його краще, звідки він приїхав або що хочеш, бо якось він по-нашому не розуміє. Вони що там в тій Гамериці ідіоти всі чи що?
- А навіщо питати, звідки він, - здивувався хлопець. - Відомо, що зі Сполучених Штатів Америки. Ну, можу запитати як його звати, наприклад...
- Знаємо, як його звати, - зітхнув Семен. - Агент Мундик.
Тут агент припідняв голову і з цікавістю подивився на оточуючих, але вже майже без свідомості.
- Так, про тебе говоримо, - посміхнувся Якуб, показуючи свою шеренгу золотих зубів.
Син бармена сів напроти гостя, помахав рукою, щоб привернути до себе увагу.
- Інгліш? - запитав.
Агент ожив.
- Єс-с...
- Ну, і що він сказав? - нетерпляче перепитав Якуб.
- Сказав, що він - англічанин.
- Це ж треба. Англічанин, а грає в американських фільмах... - здивувався Семен. - Запитай в нього, чи він має жінку, дітей...
В цей момент агент несподівано проспівав якийсь куплетик і покотився під стіл.
- Слабак, - оцінив його поведінку екзорцист. - І він ще себе агентом ФБР вважає? Так, наш дільничний і то мужик порівняно з ним! А що це він нам проспівав?
- Зара, як то було. Джунгл бере, джунгл бере, джунгл бере он зе вей? Чекайте. По-польськи це буде: «Ведмеді з джунглів, ведмеді з джунглів, ведмеді з джунглів на дорозі». - А! «Енд ван хоре опен слейв», тобто:«І один кінь, відкритий раб».
- Дивно... - сказав Якуб. - А він, що, втік із Анімалс Ліберей-шин Фронт? - Якуб інколи дивився пізнавальні програми, тому і термінологічний запас слів у нього був на досить високому рівні. - Але як він цю пісеньку про рабство коней співав? Та ну його! Хай то стерво спить під тим столом до ранку, а ми додому підемо.
- Я з тобою, Якубе, - прокинувся Семен. - Пройдуся з тобою, провітрюсь, а зранку піду подивлюсь, як кіно знімають.
Допили і пішли. Вже майже доходили до дому Якуба, як несподівано на зоряному небі побачили неопізнаний літальний об'єкт. Той об'єкт летів повільно, але впевнено, а різнокольорові лампочки світились, як світло-музика.
- Холєра, - сказав, задумавшись, Семен. Ще раз подивився на небо - літаюча тарілка, чи що...
- Така, як в тому фільмі? - здивувався Якуб. - Диви! Так вона ж на мій хлів сідає...
- Твою дивізію! - зірвалося в Семена з уст. - Так вони ж, паразити, агента Мундика відслідкували! І тепер, мабуть, його шукають, щоб спіймати і вставити йому в голову той металевий. .. як його там... чіп.
- Слава Богу, ми його надійно заховали! Скатертина до землі, то його не побачать, навіть якщо будуть світити у вікна корчми. А вот тими зеленими чоловічками ми займемося особисто. Семен, за мною!
Побігли. Вже за якусь мить крізь щілину в паркані слідкували, як тарілка, сигналізуючи різнокольоровими лампочками, приземлялася на сусідньому пагорбі.
- Холера, ну майже як у фільмі! - екзорцист ковтнув з літрової фляги, яку постійно носив із собою за пазухою і передав її побратиму.