Квітка кохання

НОВА ВЛАДА Як було дві гривні сало, Всім до одного хватало, А як стало тридцять п’ять, То ніде ще й не дістать. От тобі Верховна Рада, От тобі і нова влада! От у хлопців апетит, Хай живе прем’єр-бандит! Скільки ж будуть ці жиди З нас мітлою все гребти? 12.1.2011 р. НАКАЗ ПРЕДКІВ Із сивих круч Дніпра-Славути, Із золотавих куполів Ще й досі голос предків чути, Який шепоче, мов з віків. Летять над кручами століття, Мені ж здається, що вони Десь з Лаври линуть, як суцвіття Людської величі й весни. То предок так потурбувався, Залишивши взірець краси, А сам у куполах сховався, Відливши в дзвони голоси. І так як дзвін з соборів чути, То предок всім дає наказ: – Живіть без воєн, в мирі, люди! Живіть і пам’ятайте нас! 11.8.1977 р. НЕ ДАВАЙТЕ ВБИВЦЯМ ХЛІБА! ПРИСВЯЧУЮ БАТЬКОВІ ОЛЕКСАНДРУ ІВАНОВИЧУ Рідна земле, як тебе орали Танками, фугасами, вогнем! Скільки лиха ти в житті зазнала І однак частуєш всіх хлібцем. Пам’ятаю, батько мій старенький Говорив, ще як була війна: – Рідну землю бережіть, як Неньку, Бо вона – наш рятівник вона. Як хотів я, як ревли гармати І носилась смерть, як сарана, В ямку десь упасти й полежати, А земля стогнала, як жива. Люди-люди! Не давайте хліба Тим, у кого руки у крові, Бо хоч і давненько вже мовчать гармати, А от смерть чатує й нині по землі. 26.5.1976 р. КОЛИ ДО НЕЇ ДОТОРКНУВСЯ Коли до неї доторкнувся, То я відчув її тепло, Відчув, як кров заворушилась, Але не знав, що то було? 19.12.2009 р. ЩО РОБИТЬ? Ти прикидалась так мистецьки, Що дай Бог іншим так любить, Отож, сьогодні й сам не знаю, Чи буть з тобою, чи гонить? ЩО МАЛО ЖИВ Що мало жив – жаліть не буду, Бо в себе не впускав Іуду. 4.4.1986 р. ЙДЕ ПО ВУЛИЦІ ЮНАЧКА Гладять крилами лелеки Небо наді мною. Йде по вулиці дівчина З русою косою. Я дивлюсь на ту красуню І гукаю в поле: – Підем, миленька, до мене Квіточки... прополем. ЩОБ БУЛА МОЄЮ Я тебе засиплю цвітом, Ніби зоряним дощем, Аби тільки ціле літо Ти була моєю, мем. КОЛИ ГУДУТЬ ХРУШІ Як же хочеться, щоб в світі Солов’ї співали, А дівчата кожний вечір Всіх нас чарували. Як над лісом хрущі гудуть, А дрозди співають, Отоді якраз дівчата Хлопців вибирають. ЗАГОРІЛИСЬ ВОГНИКИ Світлим ранком на листочках Загорілись вогоньочки, І гірляндами-зірками Скрізь вони горять над нами. 18.1.1984 р. ГАЮ – ГАЙ Коли був в Росії цар – Був і примус, й самовар, А як стали комуністи – Ніде сісти, ніщо їсти. А прийшли регіонали Що лишилось й те украли. От тобі і гаю-гай, Кого хочеш – вибирай. 12.1.2011 р. СТОЮ, ЧЕРВОНІЮ Від роду мені вже давно за півста, А й досі, як стріну тебе – мов дитя, А ще як у міні повз мене пройдеш – Душа молодіє і розум мій теж. Стою, виглядаю, не знаю, де стать, Щоб погляд твій любий очима спіймать. А от як спіймаю, бубнявіє... кров, Невже це і є те, що кажуть – любов? 13.7.1989 р. МОЛОДІСТЬ ПРОСКОЧИЛА Які красунечки у нас! На котру глянеш – хочеться! Я б і сьогодні всіх би вас, Та молодість проскочила. 7.7.1989 р. ДЕМОНИ Є у нас такі робочі, Що, як демони, регочуть, І, немов душа без тіла, Зміну швендяють без діла. А як гроші платить Сало, То кричать: – Чому так мало? 14.9.1989 р. МОЇ КОХАНІ Мої кохані! Замість квітів Я ладен вам себе віддать. Беріть мене хоч цілим світом, Тільки не смійте сумувать! 16.11.1966 р. «КВІТОЧКА» Як на неї подивитись, То очей не відірвать, Так і хочеться ту «квітку», Як говорять в нас, «зірвать».