Квітка кохання

А якщо її зірвеш ти Та поставиш в «вазу», То від неї бігти будеш, Ніби пес від сказу. Бо як та наставить роги Та відкриє рота, То від неї бігти будеш, Як кіт від єнота. 2.12.1976 р. «ГРІМ» Зникла жінка й ніби камінь Із душі звалився, Небо враз поголубіло, Апетит з’явився. Навіть грім став милим-милим, Блискавка – сестрою, Бо від них я більше маю У житті спокою. 17.5.1976 р. БУКЕТ СПОКУСИ Дивлюсь на кожну з вас, жінки, І кожна з вас, як діва Єва: Такі стегенця, грудоньки, Ну, чом не кожна королева? Треба ж було колисьТворцю Створить такий букет спокуси, Що і на крок не відійдеш, Поки ти тортик той не «вкусиш». І хай та Божа благодать За сімома замками буде, Одначе хтось її вкраде, Якщо свої оголить груди. І хай би що у вечір той Вона б тобі не говорила, Але якщо сидить і жде, Тоді не будь же ти... Гаврилом. 17.10.1989 р. ЛІКИ ВІД УСІХ НЕДУГ Ми під вербичкою стояли Там, де срібливсь веселий Буг, Й словами, ніби квіточками, Вона «люблю» сказала вслух. І з того часу, як буваю Я в тім краю, іду на Буг І там ті квіти я збираю, Які від всіх моїх недуг. 17.3.1978 р. ВЕСЕЛІ ШАПОЧКИ Вже давно із трав повизирали Зіроньки-кульбаби на лугах І попід горою повсідались У своїх веселих шапочках. А навколо жито зеленіє, Де не глянеш – небо голубе. Боже ж мій, якби ти лише знала, Як же я шукав завжди тебе! Жаль одне, що ти мене не чула, Й не хотіла знать моїх пісень. Тих, які для тебе написав я, Ще тоді як в лісі цвів женьшень.. 17.3.1978 р. ЯК ПІСЛЯ ХМЕЛЮ Ходжу весь день, як після хмелю, Коли свою стрічаю Нелю. 13.7.1989 р. ЛЮБОВ ДОВІРЛИВА Любов довірлива, як цвіт, Який з’являється на світ. Й хоч з нею близько до біди, Але ми всі мчимось туди... Любов не скаже слова «ні», Те слово їй не знане, І хоч в коханні всі смішні, Але завжди бажанні. 2.10.1975 р. ОДЕСА-МАМА Я запитав у доці Зями: – За що так нень не любить мами? І доця вмить відповіла: – Бо чогось татку не дала... 19.9.1973 р. ЩОБ СВІТ НЕ НУДИВСЬ Що писать про карі очі І про цівки чорних брів? Знаю я, що всі їх хочуть, Хто ще сам не перезрів. Не один дививсь в їх душу, Ніби в казку чарівну, І складав їм серенади, І не мав з-за них він сну. Так воно було і буде, То б давно занудивсь світ, Й слава Богу, що ще люди Люблять той... шовковий цвіт. 5.9.1973 р. ЩОБ МИ ЗНАЛИ? Так воно було і буде, Бо таке воно життя, Що жінки не можуть жити, Як і ми всі, без кінця. А тому і не дивуйтесь, Та й чи варт про це казать, Що дівчина козакові Вже не може щоб… не дать. Бо творці, як нас творили, Якщо можна так сказать, То таке нам причепили, Щоб жінки, якби й хотіли, Не могли нам відказать. 5.9.1973 р. МЕТЕОРИТ Мабуть ти думаєш, що в мене Серце, немов проїзжий двір, І вічно вулиця зелена? О, помиляєшся, повір! Але для тебе днем і ніччю Вічно відкритий світлофор, Отож, лети і не затримуйсь, Та не згори, як метеор! 4.4.1978 р. ВТОМЛЕНА КРАСА Якби тепло твоїх очей Торкнулось струн мого кохання, Повір, я б став, як Прометей, І освітив би Світ, як Данко. О, моя вічна ти краса! О, матінко моєї Ліри! О, як я жду тебе щодня І в те, що прийдеш, хочу вірить. 14.9.1978 р. ХТО ХОЧЕ КОХАННЯ Хто хоче «справжнього» кохання І хоче душу здовольнить, Спішіть мерщій до баби Гані… Та будь-кого омолодить... 18.9.1978 р. ЛІСОВІ КРАСУНІ Скоро білі мухи закружляють І берізок стануть обнімать, В білі льолі їх поодягають І почнуть їм пісеньки співать. А під ранок, як почне світати, Ті натягнуть білі жупани,