Квітка кохання

Видно, хтось у лісі надто нагрішив, Що до нього вітер цілу ніч спішив, І пригнав до лісу грізні блискавиці, Щоб знайшли ті скарби, що в дівчат в спідниці. О, як ще хочеться кохать Й радіть, що ще живеш на світі, І цілувать, і цілувать Ті чарівні дівочі квіти. 16.7.1991 р ЯКЩО ХОЧЕШ БУТИ ЗДОРОВИМ До жінок ти загравай, Та одне – запам’ятай: Хочеш ти не чухать… «гриву», То одну май чорнобриву. 21.2.1992 р. МАРИНІ За той папір, що ти дістала, Тобі я вдячний від душі, Якби ти, мила, тільки знала Які на нім створив вірші; Які поеми і сонети – Про небо, квіти голубі. Таких не знали ще поети, І всі вони – одній тобі. 16.10.1991 р. ЩОБ НЕ ГОНИЛИ З ДВОРУ Сірко наш чути перестав, Не стало нюху, зору, То ж він сильніше гавкать став, Щоб не гонили з двору. 8.8.1978 р. ПОБОРОЛА ОКОВИТА Всіх боров в селі Микита, А сьогодні плечі дужі Поборола оковита Й разом з ним лежить в калюжі. 9.8.1978 р. НАВІЩО НЕБО? Нащо мені потрібне небо, Якщо воно завжди є в тебе? 11.10.2003 р. ЖІНОЧЕ ДИВО Підем, моя миленька, погуляєм в полі, Де шумлять-пишаються цілий день тополі, Й там в траві шовковій знайдемо озерце, Від якого в кожного калатає серце. Потім пошукаємо чарівні сунички, У яких, я певен, ключик від спіднички. А отой, хто знайде те жіноче диво, Стане, як ніколи, – вічним і щасливим. 15.4.1990 р. ЩОБ ПРОДАТЬ РЕКЛАМУ Щоб продать гидкі ті морди, Що затінили мости, Можна, вибачте, зарплату Всім піднять до висоти. 6.8.2004 р. СТАЛО СЕРЦЕ ОСТИГАТИ Став губить контроль я над собою, Скільки ллють, то стільки вже і п’ю, І не хочу мучитись з тобою, Хоч тебе ще поки і люблю. Стало чомусь серце остигати, І тривожно надто на душі, Як в людини, що спалили хату, І писать немає де вірші. Бо мене ніколи ти не чула, Поки тебе якось… не назвеш, І тебе не справить вже й могила Навіть і тоді, коли помреш. 8.8.2004 р. БАШТАН І САРАФАН От забратися б під вечір В твій, дівчинонько, баштан, В перезрілі кавунцята, Що ховаєш в сарафан. Хай би «теща» і гриміла, Навіть нявкали коти, Головне, щоб кавунцята Міг в тій пазусі знайти. От якби я міг забратись В твій, дівчинонько, баштан, То я б став Героєм Праці – Й не спинив би сарафан. 31.10.1988 р. ОТ УЖЕ І ВЕРЕСЕНЬ НАДВОРІ От уже і вересень надворі, Посіріли, задощились дні, І стоять берізки напівголі У своєму світлому вбранні. Осінь завітала у діброви, Плаче пограбований народ, Від якого відняли підкови, Бо боїться свій відкрити рот. 9.9.1993 р. ЯКЕ ЦЕ ЩАСТЯ БУТЬ ТВОЇМ! Тополі, верби і хатинки, Куди ти, брате, не піди, На Україні, мов картинки, У сяйві Місячнім завжди. А десь в ліску блаженна тиша Сховалась в сутінках дібров, Сидить в листочках і не дише, Затамувавши в жилах кров. Краса земна!. Вкраїно-Ненько, Яке це щастя – буть твоїм!!! Й з очей твоїх, як з рук небесних, Черпать всі пахощі земні. Яке це щастя бути в полі Там, де бринить дівочий сміх, Де села бережуть тополі І нам приносять стільки втіх. 31.10.1988 р. ФІЛОСОФІЯ ПОЧУТТІВ – Є такі жінки на світі, Що не вміють ні фіга, Та зате, як прийде вечір, Мужики всі без ума. – Може в тім твоя і правда, – Гриць до Йванка посміхнувсь, – Тільки, що б робив з такою, Щоб голодним ти проснувсь? – А що б ти робив? – У Гриця Став Іванко вже питать, – Щоб дружина все уміла, Та не вміла чарувать? 16.6.2002 р. ЗБУДЖЕНІ ГРУЗИНИ Їдуть збуджені грузини Й труться в жінки біля спини... Щоб заглянуть із-за спини, Що у пазусі в дружини? 10. 6. 2005 р. СУПЕР ЖІНКА В інших сім’ях супер діти,