Квітка кохання

Й за це щоб просили в богів каяття? Багато в цім світі не ясно мені, Чому Ти півсвіту віддав сатані? Невже із-за того, як світло горить, І сам ти не можеш як слід відпочить? 22.3.1992 р. ЩО Я ДУМАЮ – Що я думаю? Я знаю, Таємницю бережу, Бо всю ніч я вас чекаю. А навіщо? Не скажу. 8.6.1978 р. І ЗНОВУ ДОЩ І знову дощ пішов над полем Нудний, дошкульний, як латунь, А я дивлюсь з великим болем, Як він накинувсь на красунь. А ті, мов вівці від вівчарки, Від нього кинулись втікать, А дощ за ними навперейми По полю кинувсь доганять. А я дивлюсь на їхні ніжки, Як ті по полю дріботять, І так хотілось їх гукнути, Щоб парасольку кожній дать. 10.5.1984 р. ХТО СТАРШИЙ – Хто тут з нас старший: ти, чи я? – Питає в діда голова. – Це як сказать? – старий в отвіт,– Той, хто мудріший, – мовив дід. – Пусті твої, мудрець, слова, Правий завжди – в кого права! 11.5.1994 р. ЩО НАЙВАЖЧЕ В СВІТІ? – Що дістає всіх до печінки? – Дурний язик любої жінки. Хто його витримає, Коля, Варт присудить тому Героя. 12.5.1994 р. КРАСА І РОСА Хоч ніхто красою не напився І борщу з краси не наварив, Але той, хто нею захопився, Тільки той по-справжньому і жив. Та для мене цього щастя досить, Інший хай отраву ту доп’є, Бо кому оті потрібні роси, На які хто хоче, той плює? На красу я руки більш не милю, Бо краса – то камінь, що висить, За котрою біг колись я, милі, Тільки б в ній свій кінчик… умочить. 24.5.1978 р. МИ ЗНАЙДЕМО ІНШИХ Не прийшла вночі ти, Не прийшла і вдень... Ну, і Бог з тобою, Ми других знайдем. Чи, можливо, думаєш Інші без… «біди»? Та таких гарнюсіньких – Скрізь, де не піди. Бо як тільки Сонце Десь вкладеться спать, То у мініюбочках Скрізь вони стоять. Ноги пооголюють Ледь не до пупка, Бо у них робота, Бачите, така. Міні попідтягують Аж по саме… ось, Що на котру глянеш – Мов стається щось. 5.2.2003 р. МІЛІАРДЕР І ЛЮДОЖЕР Що більше в нас міліардерів, Тим більше в нас і людожерів. 21.3.2009 р. ЯК ШУМИТЬ БЕРЕЗА... Як шумить береза, зачекай І про що шепоче запитай. Сам із нею хвильку пошепчи І відчуєш, як добрієш ти. Як сніжок летить над полем ниць До дівочих рук і до зіниць, Ти, мій друже, також зупинись, І на ту красуню подивись. Як цвіте калина, не тушуйсь, А постій, поніжся, полюбуйсь, І, клянусь я пам’яттю дідів, Ти відчуєш, як помолодів. Сам відчуєш, як в твоїй душі Загудуть і бджоли, і хрущі. І тоді, я знаю, ти збагнеш, Де ти силу ніжності береш. Як над полем падають дощі І гудуть над вербами хрущі, Стань, постій і трохи порадій, І на щастя часу не жалій. Все одно, повір і не спіши, Більшої не знайдеш ти краси. Не гони галопом повз життя, Бо воно не має вороття, А без квітів, праці та жінок Не буває радощів, синок. І не знайдеш щастя у житті, Як не стрінеш квіточку собі. Та тоді оце ти все збагнеш, Як життя із краю в край пройдеш. Щоб, коли останній ступиш крок, Не казали всі на тебе – вовк. Тож, коли проходиш ти проз гай, Хоч рукою феям помахай! 5.5.1991 р. СКІЛЬКИ МОЖНА ПИТЬ? Що ж ви, хлопці, робите, Скільки ж можна пить? Що ж ви, як все вип’єте, Будете робить? 4.2.2003 р. ТИ НЕ СОРОМСЯ Ти не соромся, що кохаєш, І дякуй Богові завжди За те, що «квіточку» ту маєш, Яку не можна обійти. 28.2.2003 р. НЕ ЗНАЮЧИ ВІДНОСИН Не знаю ваших я відносин, Тому й не стану вас судить, У кожного своє є горе, Та неоднаково болить. 19.1.1992 р. Я УЯВЛЯЮ… Я уявляю, люди добрі, Яким би світ чарівним став, Щоб не творили люди бомби І кожний з нас щоб розум мав. 18.1.1984 р.