А листя падають...

ГРУДОНЬКИ Шепотіли квіти в лузі, Розмовляли з вітерцем, Я стояла під вербою З кучерявим молодцем. Пригортав мене до себе Й дуже сильно цілував, А над нами в синім небі Місяць з зорями гуляв. Солов'ї всю ніч співали, Стали хмарки танцювать, Довго думала-стояла, Чи давать, чи не давать? Мабуть так робила мати, Та й бабусенька мабуть... А тому і я рішила Дать скраєчечку... чуть-чуть. А як став він обнімати І ще більше цілувать, То забула і про матір, Хай вони мене простять! Загорілись роси в лузі, Ось і ніч зустрілась з днем, І не стрималась я, друзі, Бо горіло все вогнем!.. Скільки людям дано жити, Де ті радощі в житті? І рішила допустити Аж до самої... душі. Все над нами закружилось - Небо, сонце, квітоньки, Коли він мене в тім лузі Обійняв за грудоньки. 9.7.1981 р. ПАМ'ЯТЬ Ти, брате, жінці довіряй, Але очей не відривай, Бо та як відійде від хати - Стає щось з пам'яттю у Нати. А потім вже хоч вбийте Нату, А жінку тягне в іншу хату. 22.5.2004 р. ШАМІЛЬ Чи думав ти хоч раз, Шаміль, Коли виходив з тебе хміль, Скільки тебе людей кляло, Що крав у бідних барахло? А в тебе ж ще маленькі діти, Раптом на їх ті підуть біди? Чи думав ти, який ти біль У душі їх несеш, Шаміль? Бо всі оті людські прокльони /Будь певен! - то не забобони/, Вони безслідно не проходять, Вони своє завжди знаходять: То твоя карма, то твій гріх, Що перейде на них усіх. Й чекати довго не заставить - Виложиш більше під заставу. Бо Бог такого не прощає, І це вже навіть й дурень знає. Невже це твій уклад життя, Нічого тут не втямлю я? Ну хорошо, ти вкрав, продав, Потім на пийло поміняв... Потім обкакавсь, обригався... Невже для цього ти старався? А далі що? Ще вкрав, попався, І з рідним домом розпрощався. І пам'ятай, що так і буде, Колись тебе візьмуть за груди І витрусять негідну душу, Й по полю, як лайно розтрусять. 16.7.2004 р. ЯКБИ ЗНАЛА... Я б все тобі віддав, дівчино, До останнього гроша, Та, нажаль, в моїй кишені Як у того латиша. Тут дівчина посміхнулась, Прицінилась, підійшла, Губки бантиком скрутила, Ще й за плечі узяла. Пильно в очі подивилась, -Знала б я, що ти козак, Та ще й зможеш повторити, То дала б тобі і так. 10.2.1992 р. Я ТІЛЬКИ ТВІЙ Так як прийшла, так і пішла - Ні шість, ні п'ять, І як свічки горіли в хаті, Так і горять. Якийсь нечистий дух в тобі Мабуть живе, Якщо не можу ну ніяк Я обійти тебе. Ну що я можу як той гріх В мені сидить, І хочеться її й тебе - Вас всіх любить. 16.10.1992 р. ДУМАЮ ПРО ТЕБЕ -Весь час я думаю про тебе, Хочеш? - тобі я присягнусь, А свідок в цьому - Місяць в небі, Ось тобі Хрест - перехрещусь. І хоч душа належить іншій, Але сьогодні - тільки твій, Бо так чомусь побути хочу Я в ніжній посмішці твоїй. 6.2.1992 р. ТАМ ДЕ ГОРИ Як би я пішов в те поле Де збирають виноград, Де дівчата, ніби дрофи Манять в поле погулять. Де в садку співають птахи, Цвіркунці всю ніч цвірчать, Там де Танькі і Домахи Від бажання аж пищать. А навколо скільки зору - Ніде сісти, ніде стать... І дівчата, як сороки На все поле стрекотять. Ой, дівчата, ви, дівчата, Ви мої голубоньки! І до чого ж солоденькі В кожної в вас губоньки. 19.8.1973 р. МАСКУВАЛЬНИЙ КОСТЮМ Колись я думав що краса - Вона із золота й срібла, Але, коли я роздивився, То зрозумів, що помилився. Краса - то всього той костюм Творить в якому легше глум. В красі я бачу елемент - Як відволікаючий момент, Й поки захоплений ти нею - Вас зроблять козликом, свинею. Отож, як роси в полі грають - Не ми а ті нас вибирають, Й поки бажання в жінки грають, Куди піде - то скрізь приймають.