Таємниця «Вогняного Ока»
- Автор: Артур Роберт
- Серия: Альфред Хічкок і «Три Агенти» #7
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Детское действие
Электронная книга - «Таємниця «Вогняного Ока»». Краткое содержание книги:
Привіт! Охоче познайомлю вас, друзі, з трійцею моїх юних приятелів — Юпітером Джонсом, Бобом Ендрюсом та Пітом Креншоу, які називають себе «Три Агенти». Їхній девіз — «Розплутаємо будь-яку справу!»
Юпітер Джонс славиться надзвичайною спостережливістю та кмітливістю. Піт Креншоу — найдужчий у цій трійці. Боб Ендрюс має нахил до наукових досліджень, вони йому вдаються. Разом вони — чудовий гурт.
Мешкають приятелі в містечку Рокі-Біч, в Каліфорнії, неподалік славетного Голлівуду. Свій штаб вони влаштували у складі різного брухту, який належить тітоньці та дядькові Юпітера — Матильді й Титусу Джонсам.
От ми й познайомились. А тепер — пригода починається!
Гус видобув з кишені конверта з іменем та адресою адвоката. Його прізвище було Двігінс, а мешкав він у старій частині міста. Хлопці їхали голлівудськими вулицями, і Гус без угаву засипав їх питаннями про цю столицю світового кінематографа, аж доки Уортінгтон не зупинився біля невеликого старомодного будинку.
— Ага, — зауважив Юпітер, коли вибрався з автомобіля, — схоже, містер Двігінс має контору в тому ж будинкові, де й мешкає.
Маленька табличка нижче дзвінка сповіщала: «Г. Двігінс, адвокат. Подзвоніть і заходьте». Юпітер натиснув кнопку, і в будинку пролунав дзвінок. Дотримуючись вказівки на табличці, він відчинив двері та зайшов досередини.
Хлопці опинились у вітальні, яку господар перетворив на кабінет. Тут стояв великий письмовий стіл, безліч полиць з правничими книгами та шухляд з документами. Одна шухляда була витягнута, на столі лежала розгорнута папка з паперами, біля столу — перекинуте робоче крісло. Але самого містера Двігінса в кабінеті не було.
— Тут щось трапилось! — вигукнув Юпітер. — Щось тут не так. — Він голосно покликав: — Містере Двігінс! Містере Двігінс! Де ви?
Затамувавши подих, хлопці стояли в порожній кімнаті. Раптом десь здалеку долинув чийсь кволий голос:
— Допоможіть! Допоможіть, задихаюсь!
«ДОПОМОЖІТЬ!»
— Допоможіть, — пролунало. — Я задихаюся!
— Там, — Юпітер показав на двері комірчини у стіні між двома книжковими шафами. Двері були замкнені автоматичним замком. Піт крутнув ручку, смикнув на себе, і вони відчинилися.
В комірці на підлозі сидів якийсь чоловік. Окуляри з позолоченою оправою звисали в нього з вуха, краватка з'їхала набік, а русяве волосся розкучмане.
— Дякувати Богові, що ви нагодилися, — прошепотів чоловік, — допоможіть мені, будь ласка, підвестися.
Боб і Піт втиснулися в комірчину, щоб допомога йому встати, а Юпітер підняв перекинуте крісло. Коли піднімав, його лицем промайнув подив.
— Дивно, дуже дивно, — пробурмотів він собі під ніс.
Хлопці допомогли Двігінсу сісти на стілець, і він перевів дух. Тремтячими руками адвокат поправив краватку й одягнув окуляри.
— Як ви вчасно нагодилися, — мовив він, — ще трохи, і я задихнувся б. — Несподівано його тілом пробіг дрож, і він здивовано подивився на хлопців: — А чому ви тут?
— Я — Август. Август, — повторив Гус, — ми з вами мовлялися про зустріч.
— Так, так, — згадав Двігінс, — а це ваші друзі?
— Ось хто ми такі, — проказав Юпітер і, діставши з кишені візитну картку, подав її Двігінсу. На картці було зазначено:
ТРИ АГЕНТИ
Розплутаємо будь-яку справу
???
Перший Агент — Юпітер ДЖОНС
Другий Агент — Піт КРЕНШОУ
Секретар та архіваріус — Боб ЕНДРЮС
— Виявляється, ви агенти, — здивовано протяг адвокат.
— Хлопці люб'язно згодилися допомогти мені розшифрувати загадкове послання, яке я отримав від дідуся Гораціо, — пояснив Гус.
— Он воно що, — спантеличено буркнув адвокат, він продовжував крутити в руці картку. — Вельми солідна у вас, юначе, візитка. Чи можна дізнатися, що означають три знаки питання на ній?
На це запитання хлопці давно очікували. Ще б пак, кожен, хто бачив картку, запитував про це.
— Знак питання водночас є символом допитливості та пошуків, — мовив Юпітер, — він означає все загадкове, невідоме і нерозв'язане. Наша мета — давати відповіді, розгадувати загадки, розплутувати таємниці, які трапляться на очі. Тому знак питання став емблемою Трьох Агентів.
— Зрозумів, я все зрозумів, — скептично муркнув адвокат, — плани у вас грандіозні. Дуже приємно познайомитися з такими честолюбними юнаками… Боже, я геть забув про свого кривдника!
Він скочив на ноги, озирнувся навсебіч і помітив висунуту шухляду:
— Мої таємні досьє! Цей негідник порпався в них! Що ж він шукав? Що це за папка на столі? Я не клав її туди.
Він ухопив зі столу папку й заходився гортати папери.
— Це папери вашого дідуся, — схвильовано сказав він Гусу. — Двадцять років я був його адвокатом і зберігав усі його ділові папери. Кому ж вони так знадобилися… Боже, а де ж цей лист? Він зник!
Адвокат подивився Гусу в очі.
— Той, хто напав на мене, викрав копію твого листа, — вигукнув він. — Хоча цей лист мені здавався безглуздим, твій дідусь вважав його дуже цінним, тому я зробив його копію, на той випадок, якщо з оригіналом щось трапиться. Я думав, що серед моїх секретних паперів ця копія буде в повній безпеці. І от її викрали!