Таємниця «Вогняного Ока»

— Вибачте, містере Двігінс, — продовжував Юпітер, — я зауважив, що ви поклали папку в шухляду, позначену літерою «А», тобто на прізвище Август. Виходить, коли ви дізналися справжнє прізвище свого клієнта, то й на папці змінили прізвище з «Вестон» на «Август»?

— Так-так, звісно. Я дуже педантичний в роботі з документами. — Тоді виявляється, що той, хто на вас напав, також це знав. — Юпітер не вгавав. — Чомусь він шукав листа не в шухляді зі справами на літеру «В», тобто Вестон.

— Та звідки мені знати, — образився адвокат. — Може, Джексони чули, як він назвав мені своє ім'я… ой, мало не забув, стривайте, зараз я покажу вам щось цікаве.

Він знову добув папку зі справами Августа і дістав з неї невеликий шмат паперу — то була вирізка з газети.

— Ось що написала одна з місцевих газет, — сказав адвокат. — Один репортер пронюхав, що містер Вестон оточений якоюсь таємницею. Він довго оббивав мої пороги, і я вирішив, позаяк містер Август уже помер, то не станеться нічого поганого, коли я оприлюдню його справжнє ім'я та розповім трохи про його життя. Те, що написане в замітці, міг прочитати будь-хто.

Хлопці схилили голови, аби разом прочитати замітку. Вона починалася так: «В занедбаному будинку в глухомані Часового каньйону помер чоловік».

Юпітер найшвидше пробіг очима замітку. З неї він дізнався, що Гораціо Август, відомий також за ім'ям Гаррі Вестон, приїхав у Голлівуд років двадцять тому. А раніше тривалий час мешкав у Вест-Індії. Певно, у ті роки він мав чималий капітал, який здобув у юності завдяки вдалим торговельним оборудкам у південних морях та на Сході.

Він придбав чималий будинок в Часовому каньйоні, поміж безлюдних пагорбів на північ від Голлівуду, і прожив у ньому з двома слугами двадцять років. Він ні з ким не заприятелював, колекціонував старовинні годинники та книги, особливо писані латиною. Також він зібрав чималу колекцію видань різних років творів Артура Конан-Дойля. Ще хлопчаком в Англії він якось познайомився з цим славетним письменником, і відтоді все життя захоплювався витвором уяви письменника, — знаменитим Шерлоком Холмсом.

Він спокійно жив з вигаданим прізвищем аж до смерті, яка настала після тривалої хвороби. Лягати в шпиталь на лікування він відмовився, заявивши, що завжди мріяв спокійно померти у власному ліжку й у власному помешканні.

Він був високий на зріст, мав гарне густе світле волосся, але нікому не дозволяв себе фотографувати. Єдині, хоч і далекі родичі містера Августа мешкають в Англії. Лікар, який оглядав тіло небіжчика, щоб оформити свідоцтво про смерть, виявив на ньому шрами від численних давніх ножових ран. Мабуть, дісталося йому замолоду під час різних ризикованих пригод. От і все про його загадкове минуле.

— Так, — зітхнув Піт, — дійсно, загадкова людина.

— Рани від ножа! — зауважив Гус. — Веселеньке життя в нього було. Чи не займався він контрабандою?

— Він від когось переховувався, — здогадався Боб, — це очевидно. Спочатку у Вест-Індії, але потім налякався, що там його знайдуть, от він і перебрався сюди, в Часовий каньйон. Певно, міркував так: у Голлівуді стільки людей з цілого світу, що на нього ніхто не зверне уваги.

— Як би там не було, — підсумував Юпітер, — а помер він тихо і мирно у власному ліжкові. А якщо він про це мріяв, то, виходить, боявся наглої смерті, і ця небезпека, як видно, загрожувала від смаглявого чоловіка з татуюванням — трьома крапками на чолі.

— Стривайте, стривайте! — заволав Гус. — Я дещо знаю. Це трапилося років з десять тому, коли я був ще зовсім малим. — Він замислився, намагаючись згадати, аж на чолі з'явилися зморшки. — Я вже засинав у своїй кімнаті нагорі, коли почув, що знизу долинають голоси. Мій татусь із кимось розмовляв. Потім я почув, як татусь підвищив голос: «Та кажу вам, що я не уявляю, де мій дядечко! Всі ми гадаємо, що він давно помер. А якщо він живий, то я все одно не можу сказати, де його шукати, навіть за мільйон фунтів стерлінгів!»

Тут я остаточно прокинувся, підвівся з ліжка і підійшов до сходів. Унизу, у вітальні, стояли мій тато і якийсь незнайомець. Незнайомець щось сказав, я не почув що, а татусь відповів: «Та що мені до того, що для вас це дуже важливо. Я жодного разу в житті не чув про якесь там вогняне око. І не маю звісток від дядечка уже багато років. Тож ідіть і дайте мені спокій».