Таємниця «Вогняного Ока»
- Автор: Артур Роберт
- Серия: Альфред Хічкок і «Три Агенти» #7
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Детское действие
Электронная книга - «Таємниця «Вогняного Ока»». Краткое содержание книги:
Привіт! Охоче познайомлю вас, друзі, з трійцею моїх юних приятелів — Юпітером Джонсом, Бобом Ендрюсом та Пітом Креншоу, які називають себе «Три Агенти». Їхній девіз — «Розплутаємо будь-яку справу!»
Юпітер Джонс славиться надзвичайною спостережливістю та кмітливістю. Піт Креншоу — найдужчий у цій трійці. Боб Ендрюс має нахил до наукових досліджень, вони йому вдаються. Разом вони — чудовий гурт.
Мешкають приятелі в містечку Рокі-Біч, в Каліфорнії, неподалік славетного Голлівуду. Свій штаб вони влаштували у складі різного брухту, який належить тітоньці та дядькові Юпітера — Матильді й Титусу Джонсам.
От ми й познайомились. А тепер — пригода починається!
— Не заважай Юпові думати, — дорікнув Пітові Боб, — він щойно почав.
Перший Агент знову заглибився у вивчення послання.
— Візьмемо другий абзац. В ньому сказано так: «Нехай не зупинить тебе гора перепон, яка стоїть на твоєму шляху. Тінню твого народження позначені і початок і кінець». В першій його частині мовби просто підбадьорюють: «Не здавайся», а от що означає друга частина — не второпаю!
— Річ у тім, що з моїм днем народження пов'язана сумна історія, — сказав Гус, — моя матуся померла під час пологів. Отже, моє народження, тобто початок мого життя став кінцем життя для неї. Можливо, Гораціо Август саме це мав на увазі.
— Можливо, — згодивсь Юпітер, — хоча не збагну, як це пов'язано з рештою. Втім, наступний абзац не викликає жодних запитань. «Копай глибоко, сенс моїх слів — лише для тебе». Це означає, що послання адресоване тільки тобі і ти маєш добре поламати голову над його змістом. А чому, можна збагнути з наступної фрази. «Я не можу писати зрозуміліше, щоб інші не дізналися того, що належить знати тільки тобі». Тут усе ясно.
— Припустимо, — згодився Хічкок. — А як ти розумієш наступне речення: «Він мій, я придбав його та володію ним, хоча ніколи не випробовував його злих чарів»?
— Він хоче сказати, що ця річ, чим би вона не була, належить йому законно і він має повне право заповісти її Августові, — відповів Юпітер, — але в той же час він попереджує, що вона певною мірою небезпечна. — Юпітер зачитав уголос: «Але п'ятдесят років уже минули, за півстоліття він очистився. Та все ж його не можна відібрати або викрасти, а можна тільки купити, отримати в подарунок або знайти». — Він поглянув на Боба та Піта. — Нумо проаналізуйте цю фразу. Другий та Секретарю, вам також незайве повправлятися в таких головоломках.
— Гадаю, він хотів сказати, що ця річ у нього вже давно — п'ятдесят років, — сказав Піт, — і, на його думку, за цей час вона очистилась і стала безпечна.
— Ні, вона ще несе в собі якусь загрозу, — заперечив Боб, — в іншому разі він би не застерігав, що її не можна викрасти або відібрати силоміць, а можна лише купити, знайти або отримати в подарунок. Бачите, під кінець він нагадує: «Тому пильнуй», тобто дотримуйся необхідних правил при користуванні цим казна-чим, така моя думка. І додає: «час — це дуже суттєво», тобто з цією справою не можна запізнюватися, тому будь пильний, але поспіши.
— А вже останній рядок «Його та свою любов я залишаю тобі» можна й не коментувати, — підсумував Юпітер. — Ось ми й дійшли до кінця загадкового послання, але знаємо хіба трохи більше, ніж після першого прочитання листа.
— Міг би цього й не казати, — буркнув Піт.
— Мабуть, варто більше дізнатися про Гораціо Августа. Гусе, що ти знаєш про брата свого дідуся?
— Майже нічого, — зітхнув Гус, — ніколи в житті його не бачив. Для нашої родини він був суцільною загадкою. Ще хлопчаком, задовго до моєї появи, він відплив на торговельному судні кудись у південні моря. Рідні отримали він нього кілька листів, а потім він зовсім зник. Вирішили, що він, певно, загинув у морській безодні. Та уявляєте, як ми з батьком були вражені, коли отримали від його адвоката листа і дізналися, що дідусь Гораціо, виявляється, мешкав у Голлівуді, що він нещодавно помер, а перед смертю доручив адвокатові відправити своєму троюрідному внукові, тобто мені, цього листа.
— І ти відразу приїхав сюди? — поцікавився Юпітер.
— Не так, щоб відразу, — відповів Гус. — Негайно приїхати я не зміг. Ми з батьком не багатії, тому я мусив плисти вантажним судном, а така подорож триває кілька тижнів. Тож від часу отримання листа минуло вже майже два місяці.
— А коли приїхав, то негайно зустрівся з адвокатом, який надіслав листа?
Гус заперечно похитав головою:
— Я телефонував йому, але не застав у місті, тому зустріч не відбулась. Але сьогодні я нарешті його побачу. Я в Америці не маю приятелів, але мій батько добре знає містера Хічкока, тому я звернувся до нього по допомогу. А він, це вже ви знаєте, вирішив зателефонувати до вас. Отже, він та ви — єдині, хто знає цю історію.
— Коли так, — вирішив Юпітер, — нам потрібно разом поїхати до адвоката й гарненько розпитати його про твого дідуся. Тоді знатимемо, що робити далі.
— Гаразд, мій друже, — згодився Хічкок. — Августе, можеш повністю довіряти цим хлопцям. А тепер я мушу зайнятися своїми справами, ви ж — починайте розслідування.
«Ролс-ройс» чекав їх на вулиці, старовинний величний автомобіль, трохи схожий на коробку з-під взуття. Автомобіль вилискував воронованими боками та золотавими ручками. Водій Уортінгтон, високий та рівний, мов кілок, відчинив перед хлоп'ятами дверцята.