Таємниця «Вогняного Ока»
- Автор: Артур Роберт
- Серия: Альфред Хічкок і «Три Агенти» #7
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Детское действие
Электронная книга - «Таємниця «Вогняного Ока»». Краткое содержание книги:
Привіт! Охоче познайомлю вас, друзі, з трійцею моїх юних приятелів — Юпітером Джонсом, Бобом Ендрюсом та Пітом Креншоу, які називають себе «Три Агенти». Їхній девіз — «Розплутаємо будь-яку справу!»
Юпітер Джонс славиться надзвичайною спостережливістю та кмітливістю. Піт Креншоу — найдужчий у цій трійці. Боб Ендрюс має нахил до наукових досліджень, вони йому вдаються. Разом вони — чудовий гурт.
Мешкають приятелі в містечку Рокі-Біч, в Каліфорнії, неподалік славетного Голлівуду. Свій штаб вони влаштували у складі різного брухту, який належить тітоньці та дядькові Юпітера — Матильді й Титусу Джонсам.
От ми й познайомились. А тепер — пригода починається!
— Чудово! — вигукнув Піт. — Містер Хічкок знову має для нас якусь таємницю.
— Хлопець, якому лишили у спадок щось дуже коштовне, але він не знає, що та де воно, — задумливо проказав Боб. — Гадаю, це надто складна справа.
— Чим складніше, тим краще, — зауважив Юпітер.
— Нам потрібне авто, щоб доїхати до Голлівуду, — втрутився Піт, — чи ж годиться їхати на всесвітньо відому кіностудію в офіс Альфреда Хічкока старою вантажівкою!
— Телефонуймо до агентства з прокату автомобілів «Катайся на здоров'я», — запропонував Юпітер, набираючи номер, — попрохаємо завтра вранці надіслати сюди Уортінгтона з «ролс-ройсом».
Нещодавно Юпітер став переможцем конкурсу, в якому головний приз — безкоштовний прокат старовинного позолоченого «ролс-ройса» з водієм. Це авто було незамінне в їхніх попередніх розслідуваннях, адже віддалі в Південній Каліфорнії величезні і без авто нелегко бути в потрібний час у потрібному місці. Звісно, інколи хлопці користувались маленькою вантажівкою дядечка Титуса, а возили їх Ганс або Конрад. Та для візиту до Альфреда Хічкока, всесвітньо відомого режисера, вантажівка вочевидь не годилася.
— Алло, — мовив Юпітер у слухавку, — чи можу я поговорити з управителем? Алло, містере Гелберт, добридень, це Юпітер Джонс. Надішліть, будь ласка, до нас завтра о пів на десяту Уортінгтона з «ролс-ройсом».
Юпітер був неабияк здивований, коли почув:
— Перепрошую, але це неможливо. Тридцять днів безкоштовного прокату автомобіля вже минули.
— Це ж треба! — Готові стало прикро на душі. — А ми й забули. Атож, термін скінчився, доки ми їздили на захід і займались там таємницею Зеленого Привида.
Та Юпітер не хотів здаватися:
— За моїми підрахунками, містере Гелберт, тридцяти днів ще не минуло.
— Як же не минуло? — голосно прошепотів Піт. — Давно минуло, його правда!
Але Перший Детектив замахав на нього рукою. Тим часом управитель агентства, твердо сказав:
— Боюсь, що ви помиляєтесь.
— Містере Гелберт, — з гідністю вимовив Юпітер, ~ гадаю, ми повинні усунути розбіжності в підрахунках. За двадцять хвилин буду у вашому агентстві для обговорення цього питання.
— Та що тут обговорювати! — Управителю урвався терпець. — Приїздіть, але все одно ви нічого не доведете.
— Дякую, — сказав Юпітер і поклав слухавку. Він обернувся до приятелів і скомандував:
— Гайда на велосипеди — їдемо!
— Але ж його правда, — протестував Піт, доки вони дерлися по Тунелю П. — Тридцять днів — це таки тридцять днів.
— А це вже як рахувати, — загадково кинув Юпітер. — Покладіться на мене.
— Та вже більше ні на кого, — пробурчав Боб. — Що ж ми можемо сказати, лише час марнуємо.
Юпітер промовчав. Вони виїхали з воріт і проїхали пів-милі — прямували до центру Рокі-Біч. Ліворуч розливалась блакить Тихого океану, на хвилях якого погойдувалось безліч човнів, а праворуч здіймалися бурі скелі Санта-Монікських гір.
Агентство «Катайся на здоров'я» було на розі центральної вулиці міста. Юні детективи поставили велосипеди біля входу й зайшли до контори. Попереду Юпітер, а за ним похмуро плелися Піт і Боб.
Їх провели в кабінет управителя. Містер Гелберт, червонопикий товстун, дивився на них дуже непривітно.
— Отже, — звернувся він до Юпітера, — Ви виграли наш конкурс і тридцять днів безкоштовно користувались автомобілем, Чому ви думаєте, що можете й далі ним користуватись? Ви що, рахувати не вмієте?
— Уміємо, містере Гелберт, — дуже чемно відповів Юпітер, — я дуже уважно рахував.
Він дістав з кишені блокнотик та конверт. З конверта вийняв акуратно згорнутий аркуш, який виявився рекламним оголошенням про конкурс, який свого часу виграв Юпітер. Ось що було написано в оголошенні:
«ВИ ОТРИМАЄТЕ «РОЛС-РОЙС» У ЦІЛКОВИТЕ ВОЛОДІННЯ
на 30 діб, по 24 години в кожній, якщо відгадаєте, скільки квасолин у глечику.
Агентство з прокату автомобілів «Катайся на здоров'я».
— То й що? — запитав містер Гелберт, коли перечитав оголошення. — Що ви цим хочете сказати? Ви користувалися автомобілем тридцять діб, коли хотіли, а кожна доба має двадцять чотири години. Та й годі.
— А я все думаю над тим, як ви сформулювали своє оголошення, містере Гелберт, — сказав Юпітер. — В ньому говориться, що переможець отримає автомобіль на тридцять діб, у кожній з яких двадцять чотири години.
— Ну, так! — гаркнув Гелберт. — Ви ним користувалися тридцять діб, а в кожній добі — двадцять чотири години. Хто ж цього не знає?