Таємниці аристократів. Детективні історії отця Бравна

Другий випадок трапився зі мною у Порт-Саїді, в квартирі, яку я винаймав. Це було під час нашої подорожі. У цьому будинку також були таверна й антикварний магазин. Там не було нічого, що б бодай віддалено пригадувало зловісний культ мавпи, хоча, цілком можливо, що у магазинчику можна було знайти талісмани з подібним зображенням. Так чи инакше, оте прокляття було навіть там. Я знову прокинувся посеред ночі і… і відчув, що повітря жалить мене, ніби гадюка. Так-так, повірте, це справді найвдаліше порівняння. Це було нестерпно боляче, я почав битися головою в стіну, потім я головою розбив вікно і, знесилений, випав у сад. Бідолаха Петнем навіть розхвилювався, коли вдосвіта знайшов мене непритомного на траві. Та мені видається, що він більше був стурбований станом моєї психіки, аніж тим, що трапилося насправді.

Третій випадок трапився на Мальті. Ми були там у фортеці, з наших вікон було видно море, видавалося, що воно майже сягає підвіконь. Я знову прокинувся вночі. Світив повний місяць, і якщо підійти до вікна, то можна було б побачити пташку на зубчастій стіні або вітрила на горизонті. Та я побачив щось зовсім инше. Я побачив палицю, котра сама по собі кружляє у повітрі. Щобільше, вона влетіла у моє вікно, розбила світильник, що стояв біля ліжка, з якого я щойно встав і… і вилетіла у вікно. Знаєте, це була дивна зброя. Такими палицями воюють у деяких східних племенах. Але зі мною воювала не людина.

Отець Бравн відклав недоплетений вінок зі стокроток і підвівся.

— А в майора Петнема є якісь східні антикварні речі, ідоли, зброя абощо? — запитав він. — Може, це нам якось допоможе?

— Є чимало, та він ними не користується, — відповів Крей. — Ходімо до його кабінету.

Коли вони увійшли до будинку, то побачили міс Ватсон, котра саме застібала пальчатки, збираючись до церкви, і почули голос Петнема, він саме повчав кухаря, у чому полягає мистецтво приготування їжі. В кабінеті господаря вони зустріли ще одного гостя в шовковому капелюсі, який зосереджено вивчав зміст відкритої книги біля столика з сигарами, а потім з якимось винним виразом обличчя відклав її.

Крей стримано і ввічливо представив гостя як доктора Омана, та, дивлячись на обличчя полковника, отець Бравн здогадався, що вони — суперники, знає про це Одрі чи ні. Доктор Оман був дуже елегантно одягненим джентльменом приємної зовнішности. Та священик строго сказав собі, що потрібно добре ставитися навіть до тих, у кого загострена борідка, змащена косметичним воском, у кого малі руки і чудова дикція.