Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури
- Автор: Зборовська Ніла
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Академвидав
- ISBN: 966-8226-36-4
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури». Краткое содержание книги:
Адресована теоретикам та історикам літератури, літературним критикам, викладачам світової та української літератур, аспірантам, студентам, учителям-філологам. Прислужиться всім, хто цікавиться психоаналітичною інтерпретацією літературних текстів.
* * *
Серія «Монограф»
Не шукайте цього терміна у словниках.
Монограф — це людина, яка невгамовно докопується до світоглядної і наукової істини, небуденно мислить, неординарна у слові, провокує своїми текстами до дискусій і альтернативних досліджень, усвідомлюючи, що право на пошук істини передбачає і право на помилку. Стараннями таких людей твориться писемність людства — єдине, що залишається поза часом.
«Академвидав» сподівається сформувати символічну українську аристократичну ложу науковців, зацікавлених у розбудові національної інтелектуальної традиції. Для цього започатковано видавничий проект «Монограф», покликаний об'єднати авторів наукових праць, які ґрунтовно, сміливо і полемічно досліджують актуальні для сучасності і майбутнього проблеми.
Основний конфлікт Кулішевої творчості як конфлікт свідомого й інстинкту символізується через конфлікт «культурництва» (еллінства) і «руїнництва» (варварства), яке несе в собі маргінальна бунтівлива «банда братів»: «У дзвона дзвоню я, до церкви скликаю, / До церкви вселенської правди… / У щирих душ, чистих, високих шукаю / Проти гайдамацтва поради»[390]. Ці декларовані перестороги не були лише поетичною візією: на той час російське народництво з позиції своєї власної едіповості ідеологічно формувало когорту революційного «письмацтва-гайдамацтва».
У зв’язку з пошуком втраченої у віках архетипної аристократії Куліш розпочинає духовні розкопки Русі-України. В колоніальній ситуації П. Куліш береться порятувати українську історичну тяглість на основі відродження аристократичного християнства. В цьому його едіповими опонентами стануть апостоли як не розвинуті у власній свідомості учні Христа, які не збагнули монотеїстичного смислу його заповіту. «Євангелія, — звертав увагу Куліш, — написав не сам Ісус, а їх вибрали через сто років після смерті з багатьох списків, як найменше зіпсоване популярними переказами про великого вчителя, і не всі євангелісти були однакові щодо розумових здібностей». У зв’язку з втратою смислу пришестя Христа місію письменника в національній культурі Куліш усвідомлював у тому, щоб стати учителем монотеїзму: представником морального елемента життя, який прищепить людству образну релігію, буде скрізь і завжди її постійним супутником і не розлучиться з нею ніколи.
Для тлумачення національних едіпових конфліктів «силовою точкою» у творчості П. Куліша є роман «Чорна рада» (1857), який відповідає психологіці пророчого тексту. У «Чорній раді» письменник діє як психоаналітик, роблячи спробу реставрувати головну травматичну подію в українському преколоніальному філогенезі, тобто подію, яка пояснює колоніальне збочення України як психологічну спадщину її едіпової помилки. Філософія роману В. Скотта, на яку орієнтується П. Куліш, тобто метод історичної оповіді, згідно з яким історія постає як дійсність, що переносить минуле в сучасне і майбутнє[391], цілком відповідає пророчій установці. Травматичною подією в українській історії подано обрання гетьмана у 1663 р., що відбулося в Ніжині на «чорній раді», тобто коли вибір для України здійснила «чернь» (несвідомі люди).
У 1846 р. П. Куліш опублікував «Повесть об украинском народе», де показав, як національний анархізм і втрата усвідомлених національно-державних орієнтирів зробила Україну мазохістською жертвою сильного сусіда — московської держави. Державницьке згасання України, розпочате епохою Великої Руїни, тобто епохою внутрінаціональних чвар після смерті Хмельницького, не переставало хвилювати Куліша. Тому він задумує роман-епопею, щоб усвідомити часи «чорної ради», цей повчальний історичний едіповий конфлікт, коли відбувається боротьба за гетьманську булаву, розгортається ситуація української громадянської війни, кровожадної класової помсти, про що засвідчив літопис Самовидця: «много козаков значних чернь позабивала, которое забойство три дня тривало. Хочай якого значного козака забили или человека, то тоє в жарт повернено. А старшина, козаки значние, яко змогучи крилися, где хто могл, жупани кармазиновиє на сермяги миняли»[392]. Отже, аналітична свідомість Куліша точно обирає показову подію, яка може служити Україні в усі часи зразком історичної помилки, збуджувати і непокоїти її національну пам’ять. Події української «чорної ради» адекватні батьковбивству в психоаналітичній теорії.
390
Куліш П. Заспів // П. О. Куліш. Твори: В 2 т. — К., 1989. — Т. 1. Поетичні твори. — С. 201.
391
Див.: Багрій Романа. Шлях сера Вальтера Скотта на Україну… — С. 149—257.
392
«Летопись Самовидца». — К., 1878. — С. 77.